Як подружжя з Харкова запустило моновиробництво торцевих дошок і заробляє попри війну — кейс Be Woody
Андрій і Катя Швадронові — родом із Харкова. Уже три роки подружжя виробляє та продає торцеві дошки. Особливість такого виробу — не лише автентичний вигляд, а й довготривале користування. На торцевих дошках порівняно зі звичайними не залишається порізів від ножа.
За цей час Швадронові обладнали столярну майстерню, знайшли якісну сировину та стабільні ринки збуту. Повномасштабне російське вторгнення змусило підприємців тимчасово переїхати на Тернопільщину, та попри війну Be Woody вийшов у маленький плюс.
Андрій розповів AIN.Business, як йому вдалося започаткувати успішну родинну справу, що живе за рахунок одного-єдиного виробу.
Столярна справа
Андрій має інженерну спеціальність, але вона далека від столярної справи. Її чоловік опанував на практиці, працюючи у великому підприємстві з обробки деревини, яке продавало паркетні дошки в країни Європи.
Після року роботи в такій компанії Андрій спробував робити власні вироби, а саме — кухонні дошки. Перший екземпляр виготовили для домашнього використання — на кухню до батьків. Дошку сфотографували на підлозі й виклали в інтернет. Так і з’явилися перші замовлення. Спочатку подружжя продавало дошки поштучно через OLX, брало участь у виставках для крафтярів на кшталт «Всі.Свої» та Gesheft Garage Sale в Одесі.
«Перші пів року працювали просто в нуль, аби заробити собі ім’я», — пригадує підприємець.
Робота від ночі до ранку
Це був 2019 рік. Тоді чоловік паралельно працював у тій самій компанії, де орендував станки й інструменти. «Я просто домовився з керівництвом, що можу користуватися їхнім обладнанням, платив 2000 грн за оренду й амортизацію та стругав свої вироби в неробочий час. Це була робота від ночі до ранку», — говорить Андрій.
Тоді продавали небагато — 8-10 дошок на місяць.
Що таке торцеві дошки
Наразі Be Woody виготовляє лише торцеві дошки. Ось у чому різниця.
- У звичайній дошці з масмаркету волокна розташовані вздовж. Ми бачимо структуру деревини такою, якою вона є на будь-яких дерев’яних виробах.
- У торцевій дошці торець самої деревини міститься зверху, як у пенька. Торкаючись її ножем, ми не перерізаємо волокна, а просто розщеплюємо, і потім вони сходяться назад.
«За місяць-два звичайна дошка стає схожою на ту, якою користувалися 20-30 років. Вона вся в порізах від ножа. З торцевими, якщо ними користуватися за призначенням, а не відбивати, наприклад, мясо, такого не відбувається. Тобто це річ, яка слугуватиме роками», — розповідає Андрій.
Торцева дошка важча й товща, бо в неї не така щільна поверхня, як у звичайної, поздовжні волокна самі себе тримають. Найбільш ходова дошка Be Woody розміром 30 на 40 см важить 3,5 кг.
«Звичайні дошки ми взагалі не виготовляємо: з ними роботи менше, але не так багато душі. У торцевих дошках я відчуваю душу. Може, це тому що я власник такої компанії, і мені просто подобаються свої вироби», — каже Андрій.
На власні хліба
Вирішальним моментом став початок карантину. Люди сиділи вдома й купували речі, аби обладнати свій побут. Замовлення росли, плюс були контакти з виставок. «У квітні 2020 року я вже розумів, що працювати на дядька не дуже хочеться. Та й у компанії на мене почали косо дивитися», — пригадує підприємець.
Два наступні місяці Андрій працював у шаленому темпі. Виготовляв дошки до 21 години, допомагали молодший брат і жінка. Разом вдалося вийти на 40-50 000 грн продажів на місяць.
«З компанією ми розпрощалися добре. Вони сказали, що все розуміють, адже не можуть забезпечити таку зарплату, яку можу заробити сам. І я знайшов інше місце на орендованому обладнанні», — додає Андрій.
До нього було кілька вимог: три фази електрики, великий запас потужності, необхідні станки та площа хоча б 100 кв. метрів. Таке робоче місце знайшли в спільній майстерні за 4000 грн на місяць: це оренда й електроенергія.
Андрій працював сам із 7 до 22, інколи доводилося починати о 4. Обсяги росли — особливо перед чорною п’ятницею та Новим роком, тож довелося найняти першого працівника.
Куб на місяць
Be Woody пропонує монопродукт, але його асортимент досить широкий. Є дошки різних матеріалів і кольорів. Працюють із червоним деревом, дубом, горіхом, ясенем і термоясенем.
Поки подружжя знайшло якісну сировину в Харкові, набило багато гуль. «Інколи купували матеріал, який не зовсім підходить під наші потреби. Було таке, що просто викидали. Можна взяти недосушену дошку: зовні вона наче й нічого, а коли ріжеш, з’являється купа сучків і тріщин. Згодом ми знайшли ідеального постачальника і працюємо тільки з ним. У 2020 році купували десь куб сировини на місяць», — пояснює Андрій.
Омріяний цех
Власник майстерні закручував гайки все дужче: підвищував оренду та обмежував кількість найманих працівників, адже в цеху Андрій працював пліч-о-пліч з іншими орендарями. Тож у жовтні 2021 року Be Woody нарешті переїхало у власний цех.
Знайшли приміщення, повністю зробили ремонт за $2000, купили три станки та супровідні інструменти за $5000, узяли ще двох працівників.
Відтоді Be Woody виготовляло близько 300 дошок і продавало на 200 000 грн на місяць. Інвестиції в майстерню окупилися якраз у лютому 2022 року.
Напередодні війни
Родина сподівалася, що широкомасштабної війни не буде, минеться. «Ми тільки вийшли на потрібний обіг, налагодили процеси, аби я міг займатися більш організаційними моментами, аніж виробничими», — зазначає Андрій.
За словами чоловіка, Be Woody відчував тривожні настрої населення за два тижні до вторгнення. Кількість замовлень впала, люди боялися, витрачати гроші не на речі першої необхідності.
Були думки перевезти обладнання
«24 лютого ми з дружиною прокинулися від того, що по Харкову вже було чути канонади. Спершу ми поїхали до батьків у передмістя, ближче до Сумської області. Там теж було гучно, і за кілька днів ми перемістилися на захід України до родичів, аби просто пересидіти якийсь період», — пригадує чоловік.
Коли родина пробула там тиждень-два-три-чотири і зрозуміла, що нічого не змінюється, то задумалася про повну релокацію виробництва. Утім, вивезти обладнання було не так просто: перевізники або не хотіли їхати, або просили 35 000 грн.
«Це була доволі велика сума, а в співробітники з Харкова, і ми не можемо лишити їх без роботи, тож вирішили зачекати. В області, там, де розташована майстерня, стало тихіше. Один із трьох найманих працівників, що жив поблизу, зміг виходити на роботу хоча б на 2-3 години на день. Були недороблені замовлення, він їх виконував і надсилав. Добре, що з виробництвом усе нормально, там нічого не постраждало», — розповідає підприємець.
Знову працюю сам
Із середини квітня бізнес у Харкові на паузі, бо неможливо знайти сировину. А відбір сировини — дуже специфічна справа, адже Be Woody працює з натуральним деревом, де треба самому їхати й вибирати кожну дошку. Та й вантажити чи перевозити сировину, коли лунають обстріли, ніхто не буде.
Натомість родина знайшла приміщення в Тернопільській області. Там Андрій роздобув матеріали й знову працює як на початках — сам на орендованому обладнанні. Ним поділилися ще довоєнні партнери, які зараз роблять заготовки під вироби.
Як купують дошки в умовах воєнного стану
50% торцевих дошок іде на США. Підприємство співпрацює з оптовим посередником. Він збирає замовлення у великі партії десятками на місяць, а завдання Швадронових — виготовити дошки та розіслати їх безпосередньо клієнтам. Також є великий клієнт з Італії. Саме закордонні партнери спонукали Be Woody відновити роботу, адже їхні компанії не можуть простоювати довгий період, а втрачати таких клієнтів не хотілося.
Решта 40-45% замовлень іде з інстаграму, який активно розвиває дружина. І 5-10% забезпечують маркетплейси. Be Woody є на Prom, також до війни підписали договір з Rozetka і планували вихід на Etsy, але поки це відклали. Працювали з багатьма дропшиперами, але тут співпраця також на паузі.
Звичайно, роздрібні продажі по Україні впали. Перезапустившись на Тернопільщині, подружжя запустило рекламу, аби зібрати пул замовлень на найближчий час. Гарно відгукнулися Запоріжжя, Київ, Тернопіль, Одеса.
«Ми поки не вийшли на ті обсяги, яких хотілося б, але ми в маленькому плюсі. Наразі підтримуємо дієздатність компанії, але ж планували на цей час розвиток і розширення. З такого погляду за весну ми не виросли, а навіть впали», — стверджує Андрій.
Щоб про наші дошки знали всі
Компанія планувала розширювати канали дистрибуції та виходити на нові ринки збуту, «аби про торцеві дошки Be Woody знали всі. Зараз цьому заважають обмежені виробничі потужності. «На показники 2020 року ми вийшли, порівняно з 2021 йдемо в ногу. Могли б продавати більше, але фізично не можемо забезпечити вищий попит».
До Харкова родина збирається повертатися найближчим часом — хоча б на кілька днів, аби спробувати запустити виробництво, завезти трошки матеріалу і забезпечити людей роботою. «Ми платимо їм мінімальну підтримку, але хочеться, щоб вони також більше заробляли», — підсумовує чоловік.
Коментарі | 0