«Цьогоріч маємо зробити свій перший $1 млн доходу»: історія продакшн-студії Render.Bar

Тарас Квітка заснував продакшн-студію, що створює фотореалістичний контент майбутньої архітектури, Render.Bar у 2020 році. У 2023 році компанія поставила собі за ціль заробити перший мільйон доларів річного виторгу. Засновник продакшн-студії розповів AIN.Business, як досягнув результату і втратив все, про досвід в інших нішах бізнесу, роль освіти у власних проектах і стартап-спробах, а ще про мотивацію, яка не дозволяла щоразу здатись.

Бути першими

Все почалось у 2013 році, коли Тарас — випускник архітектурного факультету, побачив у знайомого портфоліо з візуалізаціями. Він дуже надихнувся і, приїхавши до Польщі зі студентською програмою, при нагоді налагодив співпрацю із тамтешнім бюро. По поверненню відразу прийшов до друга вчитись. Згодом запропонував двом колегам розпочати справу і так почали працювати на закордонний ринок.

«Тоді ми не вважали себе засновниками бізнесу. Ми були трьома фрілансерами, які працювали на польську компанію. З часом роботи стало більше, тож ми долучили наших друзів. Потім нас порадили львівському забудовнику, який проектував ЖК, ми зробили цей проект – і його миттєво розпродали, адже у 2014-2015 році ніхто не робив якісних рендерів для забудови. У нас було маленьке бюро “Submarina.studio” з шести друзів – ми починали і завершували робочий день пізно, це постійно супроводжувалося вечірками. Ніхто не гнався за грошима, їздили на роверах, купували одяг на секонді», — розповів Тарас Квітка.

Згодом вони зробили курси по 3D-графіці у Львові, почали проводити Annual Conference. У 2019 році зібрали 300+ учасників зі всієї Східної Європи. І зрештою стали однією з найвпізнаваніших студій.

Тарас зазначає, що великим секретом успіху був час, в який вони зайшли на ринок. Для бізнесу це вирішальний момент — бути одним із перших, бути тоді, коли все лише починається. Особливо, якщо говорити про B2B, технології, маркетинг і комп’ютерну графіку, – пояснює підприємець.

Все частіше стало з’являтись відчуття стелі. Компанія була прибутковою, проте не усі учасники мали візію до масштабування. На момент, коли компанія вийшла на ринок, конкуренції практично не було, а ось попит був дуже високим. Більшість рішень приймались інтуїтивно, а підприємницькі помилки перекривала висока маржа.

Піковий оберт у $250 000 було досягнуто, а куди рухатись далі – було невідомо. Бракувало навичок sales, хотілось просто продати бізнес, залишившись партнерами на високій зарплаті.

«Тоді Бізнес-школа УКУ оголосила конкурс на стипендію. Я не хотів здобувати бізнес-освіту, але мені було цікаво взяти участь в самому конкурсі. В процесі мені стало цікаво навчатися там. Я отримав дуже великий сплеск натхнення і ще більше почав відчувати, що досягнув межі з колишніми партнерами. Мені було дуже цікаво почати side-project, щось абсолютно інше. Так ми з колегою купили заклад – хотіли зробити хіпстерське кафе», – зазнача Тарас.

Причин для сумнівів не було, адже в 27 років Тарас вже мав успішний бізнес, тож був певний, що зможе зробити це знову.

Все складалось якнайкраще – на конференцію «3December», яку організували Submarina.studio, були запрошені спікери з топових архітектурних бюро, які існують з 2000-х: США та Європи. Туди приїхав засновник найвідомішої комерційної студії, яка займається маркетингом і має офіси по всьому світу. У них побудувались дуже хороші стосунки і команда запропонувала йому купити production.

Тарас не дочекався відповіді і на початку 2020 року продав свою частку. Усі отримані кошти вклав у новий бізнес і все пішло не за планом: відсутність необхідних знань, реалії ресторанного бізнесу, хибні розрахунки вартості ремонту… і пандемія.

Багато боргів і нульовий попит

«Я дуже не хотів програвати. Я був у жахливій ситуації, але вірив, що якось зможу з неї вибратися. Той заклад був в офісному районі, а люди повністю припинили ходити на роботу. Попит був відсутній».

Тарас почав збирати команду і писати старим клієнтам по рендерингу. Оскільки він сам починав як 3D-художник, то знав усі процеси. Вдень займався вирішенням проблем ресторанного бізнесу, а ввечері – 3D. Отримував дуже дешеві замовлення, а оскільки заклад стартанув під час ковіду, то все, що він генерував, покривало витрати.

Через це Тарас вирішив ділитись професійним досвідом і зробив курси «Business in Archviz» про побудову бізнесу у 3D-рендерингу. У нього вже було ім’я в Україні, тож виявилось достатньо лише опублікувати сайт з курсом в соцмережах – і швидко знайшлось біля 15 людей, хоча продукт коштував тоді 650$. Це дозволило втриматися на плаву.

«Я викручувався як міг. Влітку 2020 року подумав, що треба знову відкривати 3D-бюро, бо очікував, що ковід буде тривати набагато довше. Я не бачив відновлення попиту на свій заклад. Деякі ресторани працювали лише для того, щоб не поховати бізнес. У мене з’явилося багато боргів. Заклад став прибутковим, але це йшло на виплату заборгованого. Я затягнув пояс настільки, наскільки міг».

Історія про стартап

Спершу Render Bar мав бути стартапом з 3D-візуалізації: Тарас обʼєднався з колишнім employee і за 2-3 місяці вони створили сайт. Не було досвіду ані в sales, ані в лідо-генерації – листи з посиланням на сторінку надсилались вручну різним архітекторам, але за три місяці на них ніхто не відповів. 

«Я думав, що роблю геніальний продукт і стану мільйонером, але натомість знову вклав гроші, заліз у ще більші борги і не отримав жодної відповіді, крім однієї. Мені відписав наш колишній клієнт і сказав: “Слухай, ця штука, яку ти зробив, мені абсолютно не цікава, але якщо у тебе є люди, ми можемо почати працювати”».

В лютому 2021 року Тарас найняв першого працівника. У нього не було ані комп’ютерів, ані приміщення, лише спів-партнер. Вони відкрили офіс і з основною роботою пробували продавати свою ідею. Стали поступово розвиватися. 

«Цьогоріч маємо зробити свій перший $1 000 000 доходу. Зараз у нас 20 людей в команді: частина працює у Львові, дехто за кордоном. Ми активно докладаємо зусиль, щоб вийти на топових клієнтів. Наша мета – віднайти свою унікальність, надавати сервіс найвищої якості, конкуруючи з лідерами індустрії. Зараз більшу частину проектів ми маємо в США та Саудівській Аравії. Крім того, в серпні ми організовуємо подію, а восени стартують наші курси. Паралельно запущено багато R&D проектів пов’язаних з VR, та інноваціями в компютерній графіці. Я повністю вийшов з кризи, віддав всі борги».

• Зараз результати Render.bar вже перевищують максимальні показники усіх попередніх проектів.
• Як founder, більшу частину часу він пітчить всім усе: клієнтам — сервіс, потенційним employee — студію, художникам — перспективи у компанії.
• Render.bar сьогодні – це family-type business.
• Команда виросла з juniors, що усьому навчались всередині і щоб зберегти працівників, Тарас від початку виплачував чи не найвищі зарплати на ринку. Дещо ризикував маржею, та хотів забезпечити хороші умови.

Що ж трапилось із закладом

Тарас залучив партнерів — команду Marevo, передав їм проект і залишився інвестором. Щомісяця він відвідує стратегічні сесії.

На початку повномасштабного вторгнення заклад перезапустили, але потім почалися енергетичні кризи і він працював декілька годин на декілька днів. Дуже велике приміщення з високими стелями, яке важко опалювати – це виклик. 

«Я краще розумію і відчуваю digital-business, мені цікаві технології. Всі наші R&D проекти стосуються VR і AI. Думаю, що світ надалі розвиватиметься в цьому напрямку. Не треба ризикувати всім, розпочинаючи роботу над новою ідеєю – завжди треба мати незалежний капітал, який можна використати при потребі. Якщо людина досягає успіху в бізнесі — щось змінюється у її мозку на хімічному рівні, відкату назад немає, тому дуже висока ймовірність, що той, хто досягнув успіху і впав, досягне його ще раз. Питання полягає ще й у масштабі того, до чого людина прагне. Всі справжні підприємці — не дуже здорові люди. Ті умови, в яких я живу, і ті рішення, що я приймаю — мало хто хотів би це переживати. Можливо, це виглядає зі сторони класно, але це свідомий вибір труднощів. У бізнесі важливо бути новатором, розуміти людей, утримувати вмотивованість команди і вміти їх організовувати».