Ведення бізнесу під час війни: новий старт в США, виклики та успіхи Катерини Андрєєвої

Життя в умовах війни може зруйнувати все, але для Катерини це був новий старт. Переїжджаючи до США, вона відкрила двері до нових можливостей, але також зіткнулася зі своїми власними викликами. Катя поділилася своїми таємницями ведення бізнесу під час війни, а також розповіла про найбільш значущі перемоги та непередбачувані випробування, з якими довелося зіткнутися за цей час. 

Перші три місяці повномасштабної війни ви провели в паузі в соцмережах. Повернулися на великодні свята минулого року й активно включилися в роботу. Як ви проводили перші три місяці і яким було відновлення сервісу Dip Food? (можна поділити на етапи, коли було зовсім «тихо», а коли клієнти включалися активніше й активніше).

Перші три місяці війни ми провели на паузі, тому що коли розпочалась війна я була за кордоном і команда частково роз’їхалася.

Головна моя задача, як керівника, була залишити всіх цих людей в безпеці. Тому я дозволила команді бути з сім’єю, їхати в інші міста, і ми колективно прийняли рішення, що стаємо на повну паузу. Адже ніхто не знав, що буде завтра. 

До того ж наша кухня була повністю віддана в руки людей, які були на місці. Також ми роздали всі продукти для волонтерських організацій. Тобто, ми всі свої продукти роздавали людям і всім, кому це було необхідно. Ми повністю спустошили наш склад і пішли в повну паузу. 

А відновилися ми лише ближче до Великодня. Ми ж завжди готували паски, скільки існує проєкт, і в нас були постійні клієнти, для яких це було дуже символічно. До того ж наша команда вже почала частково повертатися в Київ і готова була братися до роботи. Тому ми й почали працювати.

Проте запиту на наш основний продукт я не бачила на той час. Я взагалі не розуміла, що буде далі з бізнесом, але паски – це був символ маленької перемоги. Ці паски ми робили за підтримки кав’ярні, тому це був такий «лайт-режим».

А от після Великодня ми почали потихеньку відновлювати роботу в цілому. 

Але в більше активно відновлення пішло вже ближче до літа. І ми досить добре відпрацювали тоді!

Якщо говорити в цифрах, якими були ваші рекорди за кількістю замовлень до повномасштабної війни і які після? За який час вам вдалося вийти на цей показник?

Це, звичайно, була дуже важка зима, але грудень, як завжди, є дуже активним місяцем. І от в грудні минулого року ми також досягли великих показників. А саме до масштабу довоєнних замовлень ми вийшли ближче до весни цього року.

Я віддалено керую командою вже більше ніж півтора року, і для мене, як для керівника, це неймовірний виклик. Зараз це дається нелегко, проте я неймовірно вдячна людям, які зі мною працюють. 

А підхід до ведення бізнесу змінився лише в тому, що кожного дня ми отримуємо нові виклики, і протягом 2022 і 23-го року ми стали набагато сильніші. І хоч ми ніколи не знаємо, що принесе новий день і всі важкі ситуації, що нам приносить війна, дуже сильно впливають на людей, їхній фізичний, моральний стан та працездатність. Але, на щастя, є величезна надія та бажання продовжувати працювати. Тому збереження робочих місць для мене, як для керівника, являється найголовнішою задачею на сьогодні. Мені здається, тому наш бізнес і залишився на плаву. 

Як загалом позначилися ці зміни на команді, цінностях, підході до ведення вашого бізнесу?

Серед головних змін, які сталися, це планування. Я людина, яка звикла бачити мету і планувати наперед. Мені потрібно бачити якийсь вектор розвитку. За останній рік моя позиція в цьому змінилася, і я повністю відмовилась від довгострокового планування, максимально плануючи в рамках трьох місяців. Все інше відбувається трохи ситуативно з декількома варіантами розвитку подій. Ми стали гнучкими. 

Тепер ми малюємо декілька варіантів розвитку і як ми будемо діяти в тих чи інших обставинах, а вже під час обставин ми обираємо найкращий варіант або змінюємо його буквально на ходу. Це викликає певні труднощі, але в той самий час це робить нас неймовірно стійкими й адаптивними. 

Адаптивність я вважаю найважливішою якістю в умовах ведення бізнесу в наш час, коли весь світ переживає турбулентність в різних моментах.

Єдине, що ми не можемо змінювати — це наша якість і наші цінності стосовно продукту, який ми любимо. 

Ви плануєте запуск Dip Food в Маямі. Чи можна сказати, що нова реальність підштовхнула до масштабування бізнесу? Чи планували це раніше?

Так, саме нова реальність підштовхнула мене до запуску проєкту в новому місці. Я не можу сказати, що я це планувала, але такі думки були, були коли я створювала цей проєкт. 

Я завжди дивилася на цей ринок, бо тут було чим надихнутися, тому що на відміну від українського ринку, на момент запуску можна було опиратися на досвід гравців іноземного ринку. І саме так я і робила. Тому, коли такий вибір постав, я задала собі питання: «Чому б не спробувати пограти на іншому ринку, спробувати реалізувати цю ж саму якість, цей самий сервіс, до якого ми звикли в Україні, на території США?».

Які головні складнощі у відкритті українського бізнесу за кордоном?

Найскладнішим є менталітет людей. Не поживши в іншій країні, ти не можеш зрозуміти, як думають ці люди. А вони просто відносяться по-іншому до цієї сфери й все… 

Можна приїхати з думкою: «Ну, мій продукт тут точно буде потрібен», а потім стикнутися із проблемою, про яку ти навіть подумати не міг і точно не міг наперед це прорахувати. Просто тому, що ти не мислиш, як ці люди.

Також є бюрократія і певні правила ринку, і для того, щоб їх дізнатися, тут потрібно спробувати щось створити. Тому зараз ми запускаємося саме в тестовому режимі. Я вивчаю цей ринок, спілкуюся з людьми, які тут живуть все життя, пізнаю їхній побут, щоб відчути, наскільки наш продукт релевантний на цьому ринку.

Чи відрізняється підхід до ведення справ в Україні та в США? 

Підхід до ведення бізнесу в США та Україні відрізняється на кожному етапі: від реєстрації, планування, виведення проєкту на ринок до бюджету просування та презентування продукту.

У США саме для нашого продукту є багато шляхів розвитку, і на сьогодні я намагаюся доторкнутися до них, протестувати, зрозуміти по якому шляху нам буде найкраще йти. 

Що ж дуже сильно відрізняється так це бюджети. Бізнес в США зазвичай відкривається з великими рекламними бюджетами. Також щоб вийти на ринок в цілому завжди закладається досить довгий час на клієнта, оскільки в США люди не люблять нічого нового. Це стало для мене просто якимось «відкриттям Америки» в певному сенсі. Для них плажка «NEW» — це смертельно для продукту. Вони дуже довго звикають до нових сервісів, продуктів. І це правда, що в США бізнеси існують по 30, 50 років і більше років, і їх продовжують купувати, їх люблять, цінують і ними пишаються. 

Український же ринок ласий на нові історії, і тут люди люблять, щоб завжди були якісь оновлення, нові емоції від товарів. 

По друге, планування. Тут люди планують своє стабільне життя на рік вперед, і це норма. Перший досвід роботи із клієнтами в США для нас став дивом, бо деякі люди робили запити на 2, 3, 6 місяців наперед. Вони планують івенти дуже заздалегідь. Нещодавно ось також був цікавий запит: в червні аж на лютий наступного року. І це на маленький домашній івент на 6-10 осіб… Це щось, що дуже важко на себе приміряти, тому що, як на мене, українці так ніколи не мислили. І тим паче не мислять в сьогоднішніх умовах. 

Тому тут вихід на ринок є досить довгим процесом. Бо ж перший час ти можеш реально брати клієнтів, з якими ти будеш працювати лише через декілька місяців. Відповідно часу на якийсь стабільний прибуток йде набагато більше. Аж від 6 місяців до року. Такі цифри на сьогодні для мене відомі.

Що робити простіше, а що складніше? (можливо, бюрократія, складність з приміщеннями, формування команди тощо)

Щодо бюрократії поки що говорити важко, тому що мені якоюсь мірою пощастило. Зараз у тестовому режимі ми запускаємось з партнерами, які мали досвід вже в цій сфері. А вже далі плануємо йти в повноцінну кухню. 

Проте загалом бюрократія тут цвіте і пахне. Іноді на отримання документів йдуть роки. Тут навіть набагато простіше купити готовий бізнес, який не пішов, аніж будувати все з нуля. Тому що витрачені кошти й витрачений час на це все може не окупити себе. А от коли ти береш вже готові документи, то в тебе все пришвидшується в рази. 

Над проєктом у Маямі працює українська команда?

Все що можна віддати на аутсорс, все віддається українській команді. Є люди, які зараз мені допомагають, які, взагалі, знаходяться не в Україні, і не в США. Тобто, це така зараз збірний пазл, але я продовжую віддавати перевагу саме українській команді. Навіть виробництво пакування зараз ми продовжуємо робити в Україні. Возити його в США для мене було принципово. Якщо я можу це виготовити в Україні, якісніше й дешевше, то я віддам перевагу в будь-якому разі Україні. І то все для того, щоб створювати там потік економіки.

Як ви транслюєте українські меседжі за кордоном? Як говорите про Україну через бізнес?

Український бізнес в Маямі, особливо бізнес їжі — це дуже почесно. Тут є декілька українських закладів. Вони не транслюють прямо, що вони українські, але вони завжди дуже сильно відрізняються сервісом і якістю їжі. Це дуже приємно. Тому я бачу перед собою найголовнішу віддачу – це дати нашу українську якість, чудовий український сервіс і показати, що це можливо.

Щодо інших меседжів, то я з радістю говорю, що це саме український проєкт і для мене являється певною якоюсь опорою, те, що ми п’ять років працюємо в Україні. І коли я презентую наш продукт, це являється певним показником навіть для людей тут. 

Тому що, ще раз повторюся, тут не дуже люблять нові бізнеси. Тому досвід того, що це продукт, який перевірений п’ятирічним досвідом – це для них аргумент. 

Також всі дуже дивуються, коли дізнаються, що наразі ми продовжуємо працювати в Україні, і це теж приємно. 

Мені є що розказати людям і всі наші цінності я продовжую нести тут.

Які зараз плани по Dip Food в Україні й в США? Чи хочете відкриватися в інших країнах, чи змінювати щось у вже чинному бізнесі?

Основною задачею перед собою я бачу на сьогодні — розвиток бізнесу тут і становлення його в США. Я точно спробую це зробити і я впевнена, що в нас все вийде. Я не планую вести бізнес в нових країнах, та ми й не бачимо зараз в цьому необхідності. І звичайно ж є бажання розвиватися в Україні та робити взаємообмін досвідом між двома країнами.