«Багато інших брендів сказали б – ну все, виробництво розбомбили, розходимось», – засновники Dodo Socks
Бренд Dodo Socks з’явився у Львові у 2015-му році. Його концепція полягає в тому, щоб створювати якісні кольорові шкарпетки з веселими принтами. За 7 років проекту вдалося налагодити співпрацю з США, Німеччиною, Канадою, Великобританією, Японією та навіть Саудівською Аравією. «Шкарпетки з харизмою» мандрували й до інших держав, а в Україні стали відомими, крім іншого, й численними благодійними ініціативами.
Журналістка AIN.Business розпитала співзасновників бренду Марту Турецьку і Романа Шупера про те, як з ІТ-сфери піти у власний бізнес, заснувати успішну компанію, втратити 95% продукції через повномасштабне російське вторгнення та, зрештою, стати на ноги й донатити на ЗСУ.
Нагадуємо, AIN.Business продовжує збирати історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:
Все почалося… з велосипедів
Колишні ІТ-вці зі Львова Марта Турецька та Андрій Плясун здружилися, коли разом їздили на роботу на велосипедах. У 2014-му році їхня компанія організовувала різні ініціативи зі збору коштів на потреби АТО, і їм з Андрієм доручили закупити теплі шкарпетки. Так вони познайомилися з директором одного з львівських виробництв і налагодили співпрацю.
«В один із візитів я сказала, – пригадує Марта, – «У вас такі депресивні шкарпетки – чорні з ромбиками. Спробуйте робити щось оригінальніше». На що він відповів, щоб ми приносили свій дизайн і вони його втілять, вочевидь не очікуючи, що так ми й зробимо».
Тоді в Марти й Андрія і виникла ідея створити шкарпетки з велосипедами для себе та друзів, які також люблять цей вид спорту. Першу і другу партію засновники бренду Dodo Socks зробили й роздали друзям. Марта зізнається, що в них не було планів і амбіцій щодо власного бізнесу, особливо шкарпеткового. Але людям сподобалось.
«В нас почали замовляти товари на весільні подарунки, – говорить Марта, – тож виникла потреба вішати якусь лейбу. Так ми розробили логотип, придумали назву і концепцію, створили сайт. Після робочих буднів в ІТ ми приходили в цех і пакували шкарпетки, а зранку формували замовлення і потім їхали на роботу».
Марта була SMM-ницею в Dodo Socks і розробляла дизайни. Андрій Плясун разом з іншим співзасновником бренду Романом Шупером працювали над сайтом і допомагали пакувати вироби. В якийсь момент підприємиця зрозуміла, що роботи для неї побільшало. Багато годин на день вона витрачала на дзвінки, мейли, обслуговування замовлень. Тоді Марта відчула: з цим треба або покінчувати, або переходити на фултайм. Вона була першою, хто залишив роботу в ІТ. За рік так зробив і Андрій.
«Перші три роки ми не отримували зарплати»
У свій проект на початку Марта й Андрій вклали по 20 000 грн. За ці кошти оплатили логотип, розробку сайту, перший тираж (включно з пакетиками для пакування, продукцією) тощо. Запустили роботу наприкінці листопада 2015-го року, в так званий шкарпетковий сезон.
«Перші три роки ми не отримували зарплати, – говорить Марта, – Все вкладали у бізнес, збільшення колекції й оплату працівникам. Коли вийшов перший тираж продукції, то переживали, як це маємо продати, розглядали навіть варіант з OLX. Тираж тоді розійшовся за 4 дні».
Середній вік команди Dodo Socks – 24-25 років. Наймолодшому працівнику 19, найстаршому – 40 років. «Маємо двох людей із Харкова, – говорить Марта, – дизайнерку з Бердянська, ще один наш працівник із Криму. Загалом 30 людей». Бренд має власні три крамнички: дві у Львові та одну в Києві.
Dodo Socks не є власниками виробництва, де виготовляють шкарпетки. До 24 лютого вони співпрацювали з Рубіжанською панчішною мануфактурою, яка проіснувала у Луганській області понад 20 років, поки не почалось повномасштабне російське вторгнення. Компанія була і виробником, і закуповувала сировину.
«У них було фантастичне виробництво та сучасні станки, – пригадує Марта, – навіть тренажерний зал для працівників та квартири для гостей підприємства. Перед повномасштабним вторгненням мануфактура якраз замовила ще 15 найсучасніших в’язальних машин, але все залишилося там».
До співпраці з цією компанією Dodo Socks перепробували багато виробництв та форматів у різних містах України. «Зокрема, ми й самі закуповували сировину, – додає Марта, – Потім передавали її на цех, а той вже в’язав шкарпетки. Але траплялось, що з нашої тканини в’язалися шкарпетки й інших клієнтів. Через це ми не хотіли так працювати».
Планування колекції шкарпеток – довга історія. Марта зізнається, що вони постійно прислухаються до клієнтів, які підказують, що хотіли б бачити на продукції. «Процес в’язання шкарпеток досить тривалий, – говорить співзасновниця бренду, – Люди думають, що їх друкують чи ще щось. Насправді одну пару шкарпеток в’яжуть 7 хвилин. Крім того, шкарпетка ще зашивається, формується, парується, пришивається бирка».
Виготовлення тиражу зазвичай займає від трьох тижнів до місяця. А якщо з дизайном, то й довше. «Коли ми працювали з Рубіжанською панчішною мануфактурою, – додає Марта, – то кольори ниток фарбували «під нас». Бо каталог має обмежену кількість варіантів. Нитку фарбують в Індії, потім її везуть сюди, ми пров’язуємо взірці, неодноразово вносимо правки, щоб шкарпетки гарно лягали на нозі й не вилазили нитки».
«Заходити в кращий сегмент будь-якого одягу чи аксесуарів у Франції – це як продати кавун на Херсонщині»
Співзасновник бренду Роман Шупер розповідає, що продукція Dodo Socks продавалася на Amazon, але вони не були задоволені результатом. «Думаю, ми трішки прогадали з ціновою політикою, – говорить підприємець. – Сперечатися з китайцями тяжко. Особливо, якщо в тебе трошки кращий продукт».
Але навіть у часи повномасштабної війни, коли бренд відправляє товари з України за кордон стандартними поштами, люди ставляться з розумінням. «Ми також пробували працювати з поляками й французами, – додає Роман, – але це все досить складно. В них дуже насичені ринки, особливо французький. Зайти в трошки кращий сегмент будь-якого одягу чи аксесуарів у Франції – це як продати кавун на Херсонщині».
До 24 лютого 2022 року Dodo Socks працювали з Саудівською Аравією, куди регулярно замовляли великі партії. З початком нового етапу війни американські кореспондентські банки почали блокувати платежі й бренд тимчасово зупинив співпрацю через неможливість отримати кошти за свої товари. Нарешті запрацювала й англомовна версія сайту з можливістю доставки по всьому світу.
«Звичайно, це не до порівняння, – додає Роман, – якщо взяти у процентному відношенні частки надходжень з українського і міжнародного ринку, але ми розуміємо, як важливо показати світу, що українське = якісне, і поширювати українські продукти за її межами. Тому ми стараємося розвивати закордонний напрямок».
Наразі лідерами продажів по сайту є, крім України, США, Німеччина, Канада й Великобританія. Віднедавна в бренду з’явився партнер із Японії, який зараз волонтерить в Харкові. Він запропонував продавати шкарпетки, а виручені кошти передавати українській волонтерській організації. «Ми погодились, – продовжує Марта, – думали, що він продасть кілька десятків пар. А чоловік уже реалізував понад 600 подарункових наборів (3 тисячі пар). Для нас це неочікуваний ринок. Приємно, адже японці часто задають тренди в дизайні».
«З початку нового етапу війни віддали багато шкарпеток на армію. Про бізнес тоді не думали взагалі»
Марта пригадує, що власники Рубіжанської панчішної мануфактури, де створювалися їхні шкарпетки, 23 лютого приїхали до Львова, щоб шукати склади під верстати та спорядження. Але вже нічого вивезти звідти не встигли. «Шкарпетки займали 95% від усіх наших продажів, – говорить Марта, – Ми ще маємо лінійку білизни, але це не до порівняння з масштабом продажу шкарпеток. Там лежала вся наша літня колекція та сировина, яку замовляли на наступні тиражі. Думаю, багато інших брендів сказали б – ну все, виробництво розбомбили, розходимось».
Але Dodo Socks зібралися передусім через відповідальність перед своєю аудиторією. Вони зрозуміли: якщо не можуть в’язати шкарпетки, то будуть робити щось інше. «І тут почався напрямок поліграфії, – додає Марта, – складанки (пазли). Їх робить наш підрядник у Львові. То був дуже ризикований момент, адже нам треба було інвестувати чимало коштів. Колекція пазлів вартувала 200 тисяч гривень. Крім того, в період війни це неактуальний напрямок. Але ми ризикнули й запустили в межах благодійної колекції. 200 грн з кожного пазла Dodo Socks передає на медичний батальйон «Госпітальєри». Напрямок виявився успішним, товари швидко розпродали.
Щодо шкарпеток, то бренд вів переговори з невеликим цехом у Львові (у них 10 станків, у Рубіжному було 100, – авт.), щоб запустити благодійну колекцію на підтримку фонду «Повернись живим». «З першої партії ми віддавали всі кошти, – додає Марта, – за 200 грн продавали, стільки ж донатили. Спочатку зібрали 600 тисяч гривень, потім ще 500. В перші тижні ми задонатили багато шкарпеток на територіальну оборону та армію. В результаті залишились із порожнім складом. Про бізнес тоді не думали взагалі. Нам йшлося про те, як можна було використати свою базу клієнтів в Україні та закордоном, щоб допомогти армії».
«Головна мета цього року – допомагати ЗСУ, підрядникам і втримати нашу команду»
Наразі ситуація трохи налагодилась. Цех у Львові, з яким співпрацює бренд, замовив додаткові станки й в’яже виключно їхні замовлення. «Ми потрохи починаємо, крім благодійної колекції, – говорить Марта, – працювати над нашою постійною. Плануємо, що на осінь і зиму співпрацюватимемо ще з невеликим цехом у Червонограді». Крім того, засновники й багато робітників із Рубіжного зараз у Львові, взяли в оренду приміщення і будуть відновлювати виробництво. Сподіваємося, що зимова колекція вже буде вв’язатися там».
Нещодавно бренд запустив колекцію купальників. «Взимку ми замовили італійську тканину з переробленого пластику, – говорить Марта, – розробили моделі й запустили. Ми ризикнули, спробували, хоча розуміємо, що питання моря не на часі. Але ціни будуть рости й дешевше, ніж зараз, ми їх не зможемо пошити. Крім того, вирішили втілювати проект, щоб у людей була робота».
Наразі у Dodo Socks є два напрямки: шкарпетки, які вони створюють із Рубіжанською панчішною мануфактурою, і білизна, яку шиють в цеху ще однієї луганської компанії (у 2014-му переїхали до Львова, коли їхнє виробництво захопили росіяни).
«Головна мета цього року – підсумовує засновниця бренду, – допомагати ЗСУ. Робимо ми це непогано – наразі зібрали вже понад 6 млн грн. Також важливо утримати всю нашу команду і допомагати підрядникам».
Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав про Marvelowls – українського бренду, що виробляє чарівні палички, за які платять по $200 за кордоном.
Коментарі | 0