«Українські в’ялені помідори» — перше в Україні виробництво в’ялених помідорів, яке до 24 лютого 2022 року знаходилося в Чорнобаївці й продавало понад 20 000 банок на рік. Окупація Херсонщини змусила власників Андрія та Настю поставити бізнес на паузу, але подружжя змогло відновити його вже восени 2022. Щоправда, в іншому місті та в іншому форматі.
Через відключення світла, Андрій та Настя давали інтерв’ю для AIN.Business з машини. Хоч і в непростих умовах, нам вдалося дізнатися у пари про історію їхнього кохання та бізнесу, втрати внаслідок війни та відновлення підприємства — про все це розповідаємо у спільному проекті з Visa.
«Помідори зав’яли, як кажуть, але кохання розквітло»
Андрій Бігленко започаткував власну справу у 2015 році, за ініціативою його давнього товариша. До того підприємець ще нічого не знав про в’ялені помідори. «Почав вивчати продукт й зрозумів, що в Україні такого ще не роблять. Тому вирішив скористатися цим й зайняти нішу», — каже Андрій. Згодом партнер втратив інтерес до бізнесу і перейшов в наукову сферу. Підприємець згадує, тоді потрібно було починати справу заново.
Андрій та Настя познайомилися, каже він, дуже просто. Влітку 2016 року підприємець закупив 30 тонн помідорів і поставив перед собою завдання — посушити їх за новою технологією. Для цього знайшов локацію, де можна було це зробити. Не вистачало лише людей, які б допомагали з організацією працівників та роботи цеху. «Знайома порадила свою знайому. І так Настя до мене потрапила на роботу. А далі в нас фактично почався службовий роман», — з усмішкою розповідає Андрій.
Все літо Андрій та Настя працювали над проектом, а в кінці сезону дівчина поїхала у відпустку. Поки її не було, Андрій зрозумів, що Настя не просто йому допомагає з виробництвом, «а щось більше», — згадує Андрій та додає, що почав скучати за нею.
І коли вже Настя повернулася з відпустки, Андрій влаштував побачення. «Помідори ми посушили, вони зав’яли, як то кажуть, але кохання — розквітло». Перше побачення пари пройшло в кафе біля озера в сусідньому селі. «Зараз це місце в окупації, але колись ми ще туди заїдемо», — додає пара.
«В нас все перемішано: і особисте, і робота. Але в цьому бачимо багато переваг»
Коли пара одружилася, то і бізнес перетворився на сімейний. Андрій став обличчям компанії, а також залишив за собою операційну частину: виробництво та збут продукції. Настя ж з правої руки стала радником по бізнесу та взяла на себе маркетинг: розвиває бренд та Instagram-сторінку.
На одному з тренінгів Андрій почув, що ця платформа може бути одним із каналів збуту товару, але довго не звертав на нього уваги та не усвідомлював потенціалу. «А Настю зацікавила ця тема. Зараз вона повністю займається Instagram: слідкує за трендами в соцмережах, каже, що і коли зняти, монтує і викладає. А я там тільки актор», — пояснює Андрій.
Настя додає: «Інстаграм — дійсно моя ідея. Після нашого весілля в бізнесі почався складний період. З різних причин в якийсь момент ми залишились майже без замовлень. І все йшло до того, щоб закрити бізнес». На той час дружина вже була вагітна, однак розуміла, що здаватися — не варіант, адже у справу вклали дуже багато ресурсу.
«Мені дуже хотілось допомогти. Їхати на ярмарки я не могла, бо була вагітна, тому почала вивчати тему продажів на YouTube, дивилась різні подкасти про бізнес. Я так захопилась, що могла читати й слухати різні ідеї до самого ранку». Шукаючи нові шляхи, дружина натрапила на Інстаграм, пройшла низку курсів і потихеньку почала впроваджувати набуті знання. «Було важко, адже продукт був новий, грошей на якусь круту рекламу не було, але я запропонувала Андрію просувати помідори через особистий бренд», - розповідає Настя.
Опісля пара впровадила низку суттєвих змін: змінили етикетку, почали показувати своє виробництво, будні крафтових виробників. Відтоді все почало оживати, з’явилися нові замовники. «Особливе зростання ми відчули, коли наші томати порекламував Дмитро Дубілет, до нас посипались стільки замовлень, що ми опрацьовували їх понад тиждень», — ділиться Настя.
Дружина рада, що її ідея спрацювала, адже завдяки цьому бізнес здобув і нові замовлення, і впізнаваність. А коли почалася війна, саме підтримка підписників не давала парі опустити руки. Спільнота, що її виростило подружжя навколо Інста-аккаунта, підштовхнула почати знову, попри перерву у 10 місяців. Зараз, коли бізнес перебуває на етапі відновлення, Інстаграм є одним з основних каналів збуту — 90% продажів приходять саме звідти.
Пара зізнається, що балансувати між особистими та робочими справами їм не вдається. «Якби наш бізнес був великим, то думаємо, що деякі справи можна було б делегувати. А оскільки в нас невеликий сімейний бізнес, в якому всім займаємося ми обоє, то відділяти робоче й особисте життя складно, тому вдома постійно спілкуємося про бізнес, ідеї, плани». Однак в такому форматі пара бачить багато переваг. Адже, за словами Насті, вона має можливість займатися важливою частиною бізнесу з дому, водночас створювати затишок в сімейному просторі й піклуватися про дітей.
За словами Андрія, особливих конфліктів під час ведення спільної справи у пари не виникає. Інколи можуть подискутувати на ту чи іншу тему, посперечатися. Але такі питання вирішують швидко. «Загалом, це побутові питання. Довго на них не затримуємося: чий аргумент сильніший, того й рішення приймаємо», — пояснює Андрій.
«Коли мама сказала телефоном, що почалася війна, то я зрозумів, що в мене більше немає бізнесу»
До повномасштабної війни компанія «Українські в’ялені помідори» за рік продавала близько 20 000 банок продукції. Збували товар ресторанам, маленьким ритейлам, з 2018 року — ще й продавали в Instagram.
Процес виробництва виглядав так: помідори закупляли у фермерів Херсонської області, сушили та фасували. Виробництво у Чорнобаївці поблизу дому Андрія та Насті знаходилося за 10 хвилин від місця, де траплялися славнозвісні події.
До війни пара особливо не готувалася, хоча Андрій зазначає, що ще з 2008 року знав: рано чи пізно вона почнеться. «Я це зрозумів, коли росія напала на Грузію. Правда, я думав, що це станеться в якомусь далекому майбутньому», — згадує Андрій.
Подружжя ділиться, що страх втратити бізнес був, проте переїжджати заздалегідь не хотіли. Жити у Херсоні парі подобалося, до того ж багато виробничих процесів були зав’язані на локації. Знайти помідори за гуртовими цінами в інших містах України майже неможливо, та й тару для продукції теж вигідно закуповували на місці в одного з найбільших постачальників.
«Ще за день до війни доробляли замовлення, які не встигли відправити»
24 лютого Андрій забезпечив сім’ю продуктами та облаштував підвал вдома, в Чорнобаївці. Проте вже за кілька днів вирішили з друзями виїжджати з області.
«Зранку другого дня війни росіяни захопили Антонівський міст. Друг, який жив навпроти того мосту, розказав, що чує сильні постріли. Під час затишшя він з родиною приїхав до нас. Але наступного дня обстріли не вщухали, ми бачили як діти реагують на звуки, тож вирішили виїхати», — пояснює підприємець.
Сім’ї покидали дім легковими машинами й взяли тільки важливі особисті речі. Все обладнання та товари залишили на складі в Чорнобаївці. Вдома також залишилася мама Насті, яка не хотіла виїжджати. Ще за день до війни вона доробляла товари на замовлення, проте 24 лютого Андрій вже не встиг його відправити.
Упродовж окупації в їхньому будинку в Чорнобаївці жили люди з села, які втратили дім. Тому, за словами Андрія, росіяни нічого не вкрали з виробництва. Але після деокупації почалися сильніші обстріли й Андрій попросив знайомого перевезти обладнання до себе. Це рішення обійшлося у $2000-$3000, адже за якийсь час у генератор та автоклав прилетів снаряд.
«Прилітало навкруги, повибивало скло в цеху і будинку. Ми попросили сусіда забрати частину обладнання до себе в гараж. А за кілька днів в той гараж прилетіло, і наше обладнання згоріло разом з запорожцем сусіда. А якби лишили на подвір’ї вдома, то не згоріло б», — уже з усмішкою згадують Андрій з Настею.
«Хочемо повернутися в Херсон і займатися двома бізнесами»
Попри все, пара почала думати про відновлення виробництва. Був варіант зупинитися в Івано-Франківській області, але там комерційних помідорів не знайшли. Наприкінці літа разом прийняли рішення перебратися в Ізмаїл, в Одеську область, оскільки отримали пропозицію кооперації з компанією «Дунайський аграрій», яка вирощує органічні томати, а також інші овочі та фрукти.
Співпраця виявилася плідною. Крім двох лінійок в’ялених помідорів — органічних та звичайних — компанії почали виробляти печені на вогні баклажани, варення з персиків та нектаринів, органічний томатний сік. Нещодавно у продажі з’явилася органічна пастила, а готуються вийти на ринок також в’ялені фрукти: слива та диня. І цим продуктова лінійка не обмежується. Андрій зазначає, що попит на продукцію є, а перед святами були корпоративні замовлення.
У перспективі мріють з дружиною повернутися до Херсону й відновити справу ще там. «Плани в нас такі: є бажання працювати, розвинути виробництво органічної продукції в Ізмаїлі. Потім хочемо переїхати в Херсон. Тоді будемо займатися двома бізнесами», — розповідає він.
«Спільна справа — це добре, але вона не для того, щоб зміцнити стосунки»
Подружжя й партнери по бізнесу наголошують, що головна сила їхньої пари в тому, що вони доповнюють один одного. Він — розум, вона — креативність. Щобільше, Андрій та Настя не пригадують, щоб колись шкодували про те, що займаються спільним бізнесом. Адже ефективно розподілили обов’язки: чоловік виконує основні задачі в бізнесі й має змогу проводити час із сім’єю, а дружина — залучена у спільну справу, але також має час і на створення затишку вдома.
Пара радить чітко розподіляти обов’язки ще перед початком бізнесу. «Все одно є дім, є домашні справи, які треба робити, бо без них не вийде. Тому треба, щоб хтось був в тилу, а хтось на передовій. Якщо обоє на передовій — може піти тріщина в стосунках», — пояснює Андрій.
Подружжя підприємців радить парам, які планують почати спільний бізнес, спочатку добре обдумати це рішення. «Зміцнювати стосунки завдяки бізнесу — це погана ідея. Бізнес — не про зміцнення стосунків, а про співпрацю. Водночас нестійкі стосунки спільна справа може легко зруйнувати», — каже Андрій.
Щоб вже започаткований бізнес був успішний і особисті стосунки пари перебували в злагоді, Андрій і Настя кажуть, що потрібно лише одне — кохати одне одного. Якщо ця чеснота є, партнери знайдуть, як розв’язати будь-яку проблему.
