Виробництво свята: як фабрика у Бородянському районі продовжує робити унікальні ялинкові прикраси
Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас відома своїми скляними іграшками не тільки в Україні, а й за кордоном, звідки невпинно йдуть замовлення. Що такого в прикрасах їхнього виробництва, що навіть попри повномасштабне вторгнення продажі тримаються на рівні, а виробництво працює? Журналістка AIN.Business поговорила з Мариною Гукасовою, артдиректоркою фабрики. Вона розповіла історію заснування підприємства, про казковий асортимент, як виготовляють ялинкові прикраси та про те, як вдалося втримати бізнес не дивлячись на війну.
Від пробірок до іграшок
Історія Клавдіївської фабрики почалася ще у 1948 році зі створення невеликого підприємства, яке виробляло медичне обладнання — в повоєнний час у країні був попит на нього. Про ялинкові іграшки тоді ніхто не думав і фабрика виготовляла колби, пробірки та інші пристрої з медичного скла. Згодом, десь у 60-их роках, відбулося перепрофілювання на ялинкові прикраси.
Сьогодні виробництвом проводяться екскурсії, де історію заснування загорнули в гарну легенду. Немов у передноворічний час співробітники фабрики захотіли прикрасити ялинки, які ростуть на території, на 8 метрів вгору. Проте вони не знали чим, адже навколо були лише колби та пробірки. Тоді робітники спробували замість пробірки видути кулю. З того часу фабрика почала виробляти іграшки.
15 років тому, коли підприємство було в занепадницькому стані, а кількість робітників скоротилася до 20 людей, управління прийняла компанія під керівництвом Павла Гукасова. Тоді почали виробляти іграшки для корпоративного ринку, тобто друкувати на них логотипи чи назви компаній й працювати під замовлення. Така ідея мала успіх, виробництво налагодилося та почало поступово набирати обертів.
Через 5-6 років перепрофілювали екскурсійний відділ — на фабрику приїжджали екскурсії протягом багатьох років, але не було системної роботи з екскурсантами. Будівлю почали упорядковувати, відремонтували дахи, побудували теплі санвузли, поставили фудкорт — тоді вже екскурсійний проект запрацював на повну міць. Були випадки, коли на фабрику за день приїжджало 2000-3000 осіб, щоб подивитися на процес виробництва.
До екскурсійного проекту фабрики постійно додавали елементи та деталі, її керівництво їздило на виставки в різні країни та спостерігало за роботою виробництв там. З таких відряджень постійно привозили ялинкові прикраси. На фабриці їх колекціонували та згодом створили справжній музей. Там представлені експонати з Італії, Америки, Польщі тощо. Також виставляється і колекція власних іграшок Клавдіївської фабрики. Є й такі, яких немає у продажу, наприклад, репродукції відомих картин.
«Я прийшла на фабрику три роки тому. До цього я була на держслужбі, працювала артдиректоркою ВДНГ у команді Євгена Мушкіна. Мій творчий потенціал створювати та вигадувати глибокі сенси для проектів повністю реалізувався тут. Усі креативні ідеї пропускаю через цей напрямок. Це все, що пов’язане з теплом, затишком, будинком, родиною тощо. Тут я почуваюся в повній свободі», — каже Марина.
Херсонський кавун на ялинці
10% з продажу прикрас цієї колекції та патріотичних іграшок передають на ЗСУ.
Клавдіївська фабрика виготовляє виключно ялинкові іграшки. Для цього застосовують скло та картон, принципово не роблять нічого із пластику. Виробництво працює цілорічно — десь у середині січня, коли закінчується сезон і стихають продажі, починають планувати вже наступний та розробляти дизайни символів нового року. Система така:
- січень-березень: художники розмальовують іграшки та відкладають їх на склад;
- квітень-травень: заходять замовлення від партнерів, магазинів і мереж на якийсь обсяг продукції;
- травень-вересень: малюють під контракти;
- серпень-вересень: віддають та відвантажують продукцію;
- вересень-листопад: створюють продукцію для корпоративного ринку та підмальовують на склад те, що добре розпродалося.
У цьому сезоні виробництво додало до асортименту патріотичну продукцію у невеликій кількості, яка буквально за перші два-три тижні розлетілася. Люди вимагають ще, тому художники продовжують малювати. Безперечно, саме ця лінійка стала лідером продажів. До звільнення Херсона випустили іграшки «Херсонський кавун» та «Серце України» — «Набір херсонського визволителя». Він теж має неабиякий попит, тому його не завжди встигають робити.
Одна іграшка проходить через 6 пар рук
На фабриці працює ціла команда художників: хтось розробляє форму для ялинкових іграшок, хтось — дизайни для куль, а хтось — займається тиражуванням. Як зазначає Марина, художники мають улюблені дизайни, велику кількість небайдужості та вкладають душу в кожну іграшку. Зараз вже йде робота над дизайнами на наступний сезон, а тиражувати збираються з січня і цілий рік.
Усі процеси на фабриці ручні, тому одна іграшка проходить через 6 пар рук. Спочатку склодуви видувають вручну форму, потім іграшку сріблять, далі вона може йти на занурення (кульку занурюють у фарбу певного кольору), після цього – переходить до рук художника, а потім її цоколюють (вставляють цоколь). Лише після всіх згаданих процесів іграшка переходить на пакування. На якомусь з етапів, звичайно, можуть бути втрати, тому що це все людська праця. Для виробництва за традицією використовують медичне скло — воно легко плавиться, на вогні стає майже рідким, тому з ним приємно працювати.
Ексклюзивні іграшки коштують 400-800 грн, кулі — 50-320 грн, друковані кулі із символікою України, наприклад, котики на тлі корабля, що потопає, — 120 грн.
Марина розповідає, що раніше їхні ялинкові прикраси продавалися здебільшого на закордонний ринок. В Україні 75% іграшок виїжджають на експорт, а імпортується Китай, з яким дуже складно конкурувати. Ручна прикраса в Україні коштує близько 50 грн, залежно від діаметру кулі, а Китай може дозволити собі продавати за 20-30 грн. Тому локальним виробникам доводиться шукати додаткові сенси та цінності своїх продуктів.
Крім того, Китай використовує пластик — декораторам з ним дуже зручно працювати та й люди розуміють, що така іграшка краще збережеться. Тому скляні вироби втрачали свою статусність. Проте цього року китайські вироби доїхали у малій кількості, також зросли ціни у зв’язку з курсом долара, тому зараз українське виробництво набрало популярності й в цьому напрямку.
«Цього року ми відправляли до Німеччини кілька машин із нашими іграшками, але це не така велика кількість. Нині в фокусі нашої уваги український ринок. Навіть якщо подивитися на продукцію у маркетах, там скляні ялинкові прикраси вітчизняного виробництва», — додає Марина.
Майже два місяці в окупації
Клавдіївська фабрика знаходиться у Бородянському районі, у селі Клавдієво-Тарасове. Якраз у середині лютого для виробництва закінчився успішний сезон, вже 24-го співробітники не ризикнули вийти на роботу.
«До війни ми мали близько 120 робітників, з них близько 80 художників — ми малювали у великих об’ємах. На жаль, частина співробітників поїхала, а сама фабрика майже два місяці була в окупації. Нині нас близько 30 осіб», — зазначає Марина.
Щойно вийшли війська, керівник фабрики Павло Гукасов приїхав у Клавдієво-Тарасове. Зібрав та розвіз співробітникам продуктові пакети, а потім став допомагати жителям Бородянського району. Керівницство фабрики закуповувало продукти та організовувало доставку в район. Наприкінці квітня ухвалили рішення потихеньку відновлювати роботу, бо за два місяці робітники фабрики були без роботи, – треба було відновлювати робочі місця та виплачувати зарплати.
Тоді якраз з’явилося невелике замовлення з Німеччини, за нього й взялися. Спочатку виходили потроху склодуви, потім художники. Влітку вирішили готуватися до сезону продажів. Тими силами, які залишилися на фабриці, почали заготовляти продукцію на склад, щоб не зникнути з ринку. Екскурсійні проекти призупинили.
Виробництво повністю залежить від електрики
Тому коли почалися проблеми зі світлом, для всіх це стало шоком. Для склодувів подаються повітря та газ, художники малюють при світлі, при зануренні виробів використовуються лампи, а при посріблені — гарячу воду й світло. Тож керівництво почало закуповувати генератори та вивчати, як вони працюють. На фабриці зараз три генератори, але вони можуть безперебійно підтримувати процеси лише художників та пакувальників. Для склодувів потрібні великі потужності, що дуже дорого. Тому зараз використовують кулі, які передбачливо заготовили на склад раніше, й намагаються їх занурювати, розмальовувати та пакувати. Дути скло привчилися тільки коли є світло.
«Покупці часто просять іграшку “Серце України”, а у нас на складі взагалі не залишилося форми під неї. Тож ми чекаємо світла, схрещуємо пальці, й як тільки воно з’являється, склодув біжить у цех і починає робити серця. В кращих випадках встигаємо видути 120 форм», — ділиться Марина.
Також артдиректорка Клавдіївської фабрики зазначає, що завдяки злагодженому та професійному колективу, де кожен розуміє свою задачу, фабрика все ще існує. З початком повномасштабної війни ялинкові прикраси у вигляді простого декору впали у продажах, натомість злетіли ті продукти, в які вклали сенс.
«У майбутньому ми хочемо розвивати екскурсійні проекти, бо нам їх не вистачає. Ми звикли, що в сезон у нас завжди дитячий сміх та захоплений крик, іноді й плач. Фабрика насичується цими позитивними емоціями. Ми хочемо більше розвивати експорт, бо нам тяжко без цього. Працювати під якісь чіткі замовлення — це гарантія. А коли виробляємо запас на склад, ми не розуміємо, який це буде попит. Результат ми можемо побачити лише у грудні-січні. Ми прагнемо далі нарощувати потужності, щоб фабрика працювала у повну силу та зберегти традиції виробництва ялинкових прикрас в Україні», — підсумовує Марина.
Раніше AIN.Business розповідав велику історія того самого «Каштану», що на Рейтарській. Матеріал доступний за посиланням.
Нагадуємо, AIN.Business продовжує збирати історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:
Коментарі | 1
А всередині фабрики плакати, постери і написи змінили з російської на українську???