Vzaperti запустили ринок квест-кімнат в Україні. Як бізнес на розвагах долає пандемії та війни?

Вісім років тому квест-кімнати були для столиці маловідомою нішевою розвагою, пригадує Олександр Шевченко. Він — один із чотирьох засновників компанії «Замкнені» (також відома як Vzaperti), що відкрила українцям квести. 

«Замкнені» масштабувалися по франшизі, експериментуючи з локаціями в різних містах України. У цьому компанії всіляко заважав коронавірус із численними карантинами й локдаунами вихідного дня, а тепер — росіяни зі своїм широкомасштабним вторгненням. 

AIN.Business поспілкувався з Олександром про те, як індустрія розваг переживає виклики нового десятиліття. Паралельно згадували історію «Замкнені», вчили правила розробки класних квест-кімнат і рахували інвестиції у квестерський бізнес. 

Сон художника

Усе почалося в 2014 році. Чотири партнери — Олександр, Наталія, Віталій і Яна — побачили ідею квест-кімнат за кордоном і вирішили, що в Україні вона також спрацює. Друзі мали досвід в іграх та перебували у квестерському ком’юніті, яке мало стати першою аудиторією. 

«За місяць ми відкрили першу квест-кімнату в Україні — «Сон художника». Конкуренти підтягнулися за кілька тижнів. По суті, ми не тільки запустили ринок, а й диктували, яким він буде. Інші вже якось відштовхувалися від того, що робили «Замкнені». До війни ми були найбільшою мережею Києва», — розповідає Олександр.

Команда орендувала приміщення на дві квест-кімнати — по 12-15 кв. метрів на кожну. Розробила сценарій, провела ремонт. Витратили на запуск до $10 000. Ідея зайшла, і «Замкнені» почали отримувати пропозиції щодо співпраці по франшизі. 

«Власне, ми так бізнес і планували. Хотіли створити франчайзингову мережу, бо вважали, що нам бракуватиме фінансових і креативних ресурсів, аби відкрити багато кімнат за короткий термін», — зазначає підприємець. Перші франчайзі з’явилися в компанії за два місяці після відкриття.

Умови франшизи

Спочатку «Замкнені» працювали з партнерами за такою схемою: замість паушального внеску — кілька тисяч доларів депозиту. Після запуску локації ці кошти йшли на роялті, тож партнер міг деякий час не платити щомісячний відсоток від обігу.

Зараз кияни сплачують 50 000 грн паушального внеску, роялті становить 15%. Поза столицею умови відрізняються. «Наприклад, якщо ми вже є в Дніпрі, то нас знають, і цінність бренду вища. Паушальний внесок може становити 20 000 грн. Якщо хтось захоче відкритися в Тернополі, де нас ще не було, будемо співпрацювати на умовах депозиту», — пояснює чоловік.

Розмір початкових інвестицій майже всюди однаковий, відрізняється лише вартість оренди. Єдине, існують вищі вимоги до якості локацій у столиці. З огляду на матеріали для антуражу запуск квест-кімнати коштуватиме в регіонах $10-15 000, у Києві — на кілька тисяч дорожче. Зазвичай, партнерам радять відкривати на локації кілька квестів: один просто не окупить бізнес.

За межі столиці — у Вінницю — «Замкнені» вийшли у 2015 році. Там був креативний партнер. Перший квест він зробив за тематикою Ставки Гітлера «Вервольф». У Вінниці це відома локація. Партнер навіть отримував спецдозвіл як для музейної організації на використання нацистської символіки. 

«До франчайзі в нас суворі вимоги щодо якості квестів. Сценарій ми розробляємо у співпраці, перевіряємо завдання на унікальність. Відповідальність партнера — облаштувати локацію», — говорить Олександр.  

Дванадцять локацій

Історія в регіонах суттєво не розвинулася, у різний час до команди долучалися Хмельницький, Кривий Ріг, Львів. Станом на лютий цього року «Замкнені» мали 12 локацій: по одній у Харкові й Дніпрі, решта — у Києві. Дві точки в столиці свої, інші партнерські. За весь час роботи компанія зробила до 75 квест-кімнат. 

Також засновники розвивали VR-квести. Послугу запустили два роки тому. В обладнання для однієї локації інвестували $40-50 000. До війни такі точки працювали в Києві та Дніпрі.

Є ще корпоративний напрямок. Одного разу команда робила на спецзамовлення квест просто неба, у якому брало участь до 3000 гравців. Колись проводили й пішохідні квести — прогулянки містом з логічними завданнями.

Крім стратегічного керування, засновники досі редагують сценарії і верифікують будь-яку креативну роботу. З десяток працівників у компанії відповідають за обслуговування франчайзингової мережі (контакт-центр, бухгалтерія, маркетинг, контроль якості). Окремий штат людей має кожна квест-кімната. Загалом на локаціях «Замкнених» працює до 150 людей. Здебільшого це молодь, студенти.

Як зробити класну квест-кімнату 

Тривалість життя квесту — 5-6 років. На першому етапі розробники визначають тематику та аналізують ключові питання: хто такі гравці, чому вони опинилися «замкненими» в цій ситуації, чого вони мають досягти. 

Другий етап — поетапна розробка сценарію: від ідеї до деталізації. Паралельно починається облаштування кімнати. Потім триває довгий етап тестування, коли команда проводить технічні тести (щоб усе фізично працювало) і перевірку на логіку. У квесті не повинно бути таких завдань, які успішно розв’язує менше половини команд. Це не окей, адже люди приходять, аби отримати емоцію тріумфу, перемоги. 

Останній перед відкриттям — навантажувальний тест: принаймні два дні підряд команди грають, аби впевнитися, що квест не вийде з ладу через наплив клієнтів. 

«У середньому відкрити квест нашого рівня в Києві вартувало близько $20 000. Стандартний термін окупності квест-кімнати — півтора року», — розповідає Олександр.

Одними з найбільш вдалих квестів «Замкнених» він вважає «Матрицю: шлях обраного». Також у фаворитах — гра на основі вікторіанського детективу, сюжет про криївку УПА, а ще сценарій про метро, де людям за годину треба знайти машиніста та запобігти аварії.

Під вірусом

З березня 2020 року «Замкнені» працювали на гойдалках. Були зачинені, потім працювали і знову йшли на локдаун вихідного дня. Це був міцний удар, адже вихідні приносили компанії 80% доходу. 

«Ми досі не повернулися до передковідних показників. Ці два роки як хвилі, коли ми то падаємо, то починаємо рости. У лютому цьогоріч ми були на підйомі, мали шанси відновити планку, але не так сталося», — говорить Олександр.

«Замкнені» на війні

У перші тижні команда поставила все на паузу. Працівникам виплатили зарплату наперед і оформили неоплачувані відпустки. Кешу для виплати хоча б мінімальних сум кожному просто немає.

Частково відновити роботу вдалося наприкінці березня. Кілька партнерів повернулися до Києва і вирішили працювати. На сьогодні відкрили вже до 15 квест-кімнат. Вони працюють лише за попереднім записом, аби не тримати співробітників на локації цілий день. 

За час повномасштабної війни «Замкнені» навіть відкрили нову квест-кімнату. Її добудували в лютому, 24 лютого мали бути фінальні тести. Партнери зробили все, аби запуск відбувся. І це таки сталося 23 квітня.

Основні зусилля компанія спрямувала на розвиток онлайн-квестів. У квітні «Замкнені» почали робити такі на воєнну тематику. Їх 4, з промовистими назвами: «Російський корабель, іди нахуй», «Доброго вечора, ми з України», «День Нептуна» (присвячений потонулому крейсеру «Москва»), «Бункер». 

За словами Олександра, квести вийшли трохи саркастичні, цинічні й русофобні, зате українолюбні. На ці квести внесок довільний, але обов’язковий. Команди самі обирають вартість. Половина коштів йде у фонди допомоги, решта — на зарплати авторам і працівникам контакт-центру, рекламу тощо. 

Суто питання виживання

Онлайн-квести працюють досить добре, навіть краще, аніж у звичайні часи. Перша серія вийшла під час пандемії, тому це вже перевірена модель. За квітень «Замкнені» передали до фондів понад 136 000 грн. 

«Натомість по квест-кімнатах у нас сльози. Немає і 10% від тієї відвідуваності, що була в лютому. Коли ми відкрилися, у десяти кімнатах за тиждень пройшло п’ять ігор. Грубо кажучи, це по 500 грн доходу з кімнати», — розповідає Олександр. 

Компанії значно допоможуть поступки від орендодавців. Перемовини тривають. 

«Ми намагаємося досягти такої домовленості. З доходу платити зарплату, комуналку, а решту віддавати орендодавцям. Якщо ті просять 50% чи навіть 30% від номінальної оренди, це великі суми, які треба брати з кишені. Локації доведеться закривати. Будемо раді, якщо зможемо працювати в нуль. Мови про бізнес і генерацію прибутку немає, це суто питання виживання», — пояснює підприємець. 

Роялті за час війни компанія не брала. Розрахунки відтермінували до моменту, коли партнери вийдуть на який-небудь стабільний дохід.

Про інтелектуальний розвиток нації

«Замкнені» працюватимуть, доки стане сил. На плюс вийти зараз нереально, але показники покращуються. «Як і в часи ковіду, ми бачимо повільне зростання. Та для порівняння: тоді після карантинів ми починали з 50% від нормальної відвідуваності, і вона потроху росла. Зараз стартуємо умовно з 1%», — наводить приклад Олександр.

Компанія розробила на локаціях протоколи безпеки. Деякі кімнати розташовані в підвалах, які можна використовувати як сховища. Там дозволяють продовжувати гру під час повітряної тривоги. В одному з квестів партнер орендує приміщення справжнього радянського бомбосховища. Певний час локація не працювала, і в часи пікової небезпеки в Києві люди ночували прямо там, на антуражних ліжках. 

«Замкнені» вірять, що Київ оживатиме. Запускають рекламу і сподіваються на сарафанне радіо. Після скасування локдауну люди не поспішали на квест, їм треба було згадати, що є така розвага. Хтось ішов перший, розповідав друзям і викладав світлину в інстаграм. Інші підтягувалися. Так і сьогодні.

Наостанок запитую в Олександра, що він думає про стан індустрії розваг у цілому. 

«З одного боку, розваги десь у кінці піраміди потреб, і падіння економіки вочевидь буде на нас впливати. З іншого — ми віримо у формулу хліба й видовищ. Усе залежить від темпів відбудови України в цілому.

Чому нам важливо відновити роботу «Замкнених»? Бо людям потрібні розваги, і є конкуренція між великою кількістю розваг. Сидіти у фейсбуці, дивитися телевізор та пити пиво у дворі — це також розваги. Ми вважаємо, що наша розвага — корисніша. Вона впливає на інтелектуальний розвиток нації, хоч це і пафосно звучить. Завдяки квестам люди вчаться розв’язувати нестандартні завдання і перемагати», — відповідає підприємець.