Одяг Riot Division носять військові. Чим живе мілітарі бренд під час війни?

Riot Division — київський techwear бренд. Почасти його концепція спирається на форму англосаксонської армії 1960-1980 років. Речі Riot Division завжди мали успіх серед працівників збройних сил, служби безпеки, добровольчих батальйонів. 

Чи збільшився попит на такий одяг з початком повномасштабної війни, розповів AIN.Business бренд-стратег Riot Division Платон Осадчий. 

Як змінилася робота шоуруму

У нас є головний концепт-стор на Рейтарській. Також наш одяг був представлений у різних магазинах на кшталт ЦУМу та «Лед», які наразі повноцінно не працюють. Концепт-стор не припиняв роботи. У перші дні війни ми безкоштовно роздавали одяг військовим, теробороні та волонтерам. 

На 9-10 день, коли люди трохи оговталися від шоку, нам почали телефонувати й писати, чи можна купити речі. Половина нашого колективу пішла в ТРО або волонтерила в Києві. Ніхто не думав про роботу. Я іноді приїжджав у магазин, збирав замовлення, повідомляв, що відчиняю магазин, до прикладу, з 12 до 13. Так ми працювали 3-4 тижні. 

Після місяця повномасштабної війни продавець-консультант сказав, що треба приходити до тями і повертатися до звичного робочого ритму. Плюс весь цей час прихильники бренду щось у нас купували. Із них багато військових і тероборонців, які спершу отримали одяг за так, а потім телефонували і пропонували заплатити. В ультимативній формі — мовляв, прийшла перша зарплатня, хочемо підтримати вас фінансово.

Ми відмовлялися. Узагалі в нас завжди була знижка 50% клієнтам з посвідченням учасника бойових дій. Відтепер вона діє на рятувальників ДСНС, парамедиків і всіх, хто обороняє країну. 

Останні два тижні ми працюємо в такому режимі. Продавець-консультант і його дружина їздять на велосипедах у магазин, і він працює з 12 до 17 щодня, крім днів посиленої комендантської години. 

Приміщення ми орендуємо. Велика повага власникам, які дозволили поки не платити оренду, тільки по можливості покривати комуналку.

Що з онлайном

Половина нашого доходу — це клієнти з США, Японії, Британії тощо. Надсилати замовлення за кордон ми поки не можемо: завеликі ризики і терміни доставки. Кілька днів тому ми почали відправляти «Новою поштою» посилки, які замовили ще 22-23 лютого. Частина речей, яку ми відправили 23 лютого, досі не дійшла, десь застрягла. 

Попри все люди з-за кордону зробили багато замовлень, оплатили їх і сказали, щоб відправили, коли буде можливість. Якщо не вийде, то хай гроші залишаються нам. По Україні теж поки не відправляємо, бо немає кому займатися відправками, та й великі черги на пошті. 

На сайті зробили плашку: замовлення тут не приймаємо. Краще телефонуйте, пишіть у соцмережі або приходьте безпосередньо в магазин.

«Працюємо на 30% можливостей»

Онлайн-продажі по Україні та світу приносили нам більше половини доходу. Лишився тільки магазин. І тут гріх жалітися, бо він тримається на довоєнному рівні й навіть краще. У березні ми активно працювали два тижні, за цей проміжок часу в нас плюс. Зараз працюємо на 30% своїх можливостей, але ці 30% такі — потужні.

Поки було прохолодно, мали підвищений попит на шапки, рукавички. Однак їх ми роздали безкоштовно. 10%, що лишилися на складі, розлетілися за два дні. Також був попит на ремені, на які можна чіпляти гвинтівки. До війни ми зробили таких 500 експериментальних штук. 

Ремені під зброю були дефіцитними в перші дні, а ми їх могли забезпечити. На них досі великий попит, але виготовлення призупинене. Потрібні якісні аксесуари з-за кордону, а поставок немає. З цивільного гарно розходяться футболки.

Коли ми роздавали одяг, спрацював метод телефону — друзі друзям. Також команда волонтерила в кафе й ресторанах, які готують для військових і літніх людей, де завела багато знайомств. Так у нас з’явилися нові клієнти.

Як шити одяг в умовах війни

Залишків одягу небагато. Ми завжди дотримувалися принципів свідомого споживання і ведення бізнесу. Свого виробництва немає: співпрацюємо з локальними партнерами. Деякі з них були в зоні бойових дій і призупинили діяльність. 

Ось-ось ми почали рух на відновлення виробництва. Будемо відшивати те, що планували до війни. У середині березня в нас мала вийти нова колекція, чого не сталося. Думаю, у травні й на початку літа частково її запустимо.

Одне з виробництв перебуває в місті Шпола на Черкащині. Їм великий респект. Вони були на паузі, але за два дні підняли працівників і пошили велику партію флісових кофт на потреби захисників. Зібрали у своїй ОТГ речі першої необхідності та під обстрілами привезли їх до Києва й області. Зараз вони дошивають наші штани й світшоти, узгоджені в лютому. 

Загалом ми вдячні виробництвам. Вони самі пропонують знижку, і нам вдається йти одне одному на зустріч.

Щодо тканин і фурнітури — використовуємо те, що прийшло до війни. Чимало сировини застрягло в Польщі та інших країнах. Є певні труднощі на митницях, часом виробники самі бояться відправляти. Думаю, на початку травня вже почнемо отримувати нові поставки.

Після перемоги

Приємно, що зараз зростає інтерес до всього українського, особливо за кордоном. Після війни будемо виходити на європейські ринки та думати про розширення команди. А поки — кожен працює на своєму місці.