«Чиста хата». Як двоє друзів створили ринок сервісів для прибирання

Ілля Случанко та Павло Зродніков запустили сервіс прибирань «Чиста Хата» 2014 року. Зараз аналогів понад десяток, але на той момент це був перший бізнес, який заробляв по моделі B2C на посередництві між покоївками та клієнтами.

Сьогодні «Чиста хата» працює у трьох містах, винаймає офіс неподалік від центру Києва та дозволяє засновникам працювати у своє задоволення. Зокрема Ілля паралельно грає в гурті LATEXFAUNA.

AIN.Business зустрівся із підприємцями та розповідає історію «Чистої хати». 

---

Кримчани з одного бару

Павло та Ілля познайомилися в барі на Подолі. Ілля працював кухарем, Павло — барменом, обидва приїхали у Київ з Криму. На цьому ґрунті, а також любові до музики, почали спілкуватися та роздумувати щодо власної справи. 

«Усе почалося дуже типово. У мене не було часу, і треба було прибрати в квартирі. Я почав шукати на OLX таку послугу в розмірі 200-300 грн, і нічого путнього не міг знайти. Пожалівся на це Іллі, а він каже: «Тю, так попроси нашу посудомийницю, вона з радістю захоче підзаробити». І в цей же момент його осінило: «А якщо відібрати кількох людей, дати їм в руки хімію, і відправити прибирати?». Так народилася ідея», — згадує Павло. 

Ілля розповідає, що на той момент таку послугу можна було замовити в клінінгових компаній, які зазвичай займалися великими замовленнями. Але головною проблемою було те, що вони не несли жодної відповідальності за результат. 

Інший варіант — замовити повний сервіс від того ж клінінгу. Коли до тебе приїжджало п’ять людей на генеральне прибирання. Але це коштувало від $100. Такий варіант також не підходив звичайному клієнту, який просто хотів, щоб у нього прибрали.

«Ми зробили ціну «приватника» з відповідальністю клінінга. Так і з’явилася ніша», — пояснює Ілля.

Назву вигадали на спільній вечірці. Вклали нуль інвестицій. Намалювали логотип «на колінці», запустили сторінку ВКонтакті, та й усе. На початку не вкладали грошей ані в просування, ані в рекламу. Діяли виключно через «сарафанне радіо».

«Мене навіть не було у фейсбуці. Я зареєструвався там півтора року потому, бо мій друг розказав мені, що там платоспроможна аудиторія, уявляєш?», — згадує Ілля.

У перші пів року з моменту запуску клієнтів було не багато. В один день усе змінилося. Ілля згадує, що прокинувся і побачив, що пошта завалена замовленнями. Спочатку він подумав, що його друзі просто вирішили над ним постібатися. Але виявилося, що спрацювала рекомендація блогерки Юлії Бевзенко, яку зацікавила послуга приготування борщу. 

Борщ

«Уся наша компанія із самого початку будувалася на стереотипах. Кому потрібне прибирання? Холостякам. Хто має у них прибирати? Молоді дівчата. Що ще має бути вдома? Борщ. Ну от ми й додали його до списку послуг», — згадує Ілля.

Борщ виявився «кілер фічею» — маркетинговою фішкою, яка одразу привернула увагу до «Чистої хати», та й досі залишається їхньою унікальною особливістю. Про нього частіше говорять, ніж замовляють. Але кілька борщів на тиждень покоївки варять. 

Зараз на сайті є три опції – традиційний борщ, HALAL борщ, та веганський з грибами. Вартість послуги – 350 грн.

Клієнт — не холостяк

При формуванні портрету цільової аудиторії Ілля та Павло відштовхувалися від власного досвіду. Вони думали, що головними клієнтами будуть чоловіки-одинаки, яким не вистачає часу прибирати вдома. Виявилося, що вони помилялися. Більшість замовлень роблять жінки. Переважно ті, що знаходяться в стосунках. Часто — вагітні.

«Ми бачимо, що багато хто робить таку ж помилку як і ми, та таргетується на молодих чоловіків, на холостяків. Але це не правильно. Холостякам прибирання не треба», — сміються Павло й Ілля. 

Підприємці кажуть, що в середньому вік клієнтів коливається між 25 та 40 роками. Описують їх як людей, які дуже багато працюють, і просто не мають часу прибирати вдома.

«Є низка стереотипів, яка, на жаль, досі працює. Хоча це й сексизм, але часто в родинах відповідальність за прибирання досі лежить на жінці. І вона хоче зняти із себе ці кайдани домашнього побуту. Замість цього вона хоче попрацювати або відпочити. Тож у 80% наших замовлень ініціаторами стають саме жінки», — ділиться досвідом Павло.

Така особливість вплинула й на підбір персоналу. Зараз в компанії працюють тільки жінки, переважно старше 30 років.

«Спочатку ми набрали на роботу молодих дівчат. Але коли вони приходили прибирати, клієнтки дзвонили нам і жалілися на погане прибирання. Ми кілька разів перевірили, і зрозуміли, що, схоже, проблема не в якості прибирання. Люди чомусь досі не готові бачити у себе вдома молоду дівчину або чоловіка-покоївку», — розповідають Ілля та Павло.

Ще одна проблема, з якою стикнулися «Чиста хата» — страх людей впускати додому незнайому людину. І якщо в Києві було менше проблем, то в Одесі і Харкові ця культурна особливість заважає росту проєкту. 

«Щоб працювати і набирати клієнтів у цій сфері — тобі потрібна ідеальна репутація», — каже Ілля. 

Контроль якості

Основа «Чистої хати» — це покоївки. Будь-який репутаційний скандал або надто негативний відгук можуть вдарити по бізнесу. Через це компанія приділяє особливу увагу роботі зі зворотнім зв’язком, аналізу кандидаток при прийманні на роботу та відгуками у Google.

«Коли до нас приходить майбутня працівниця, ми з нею багато спілкуємося. Вона робить тестове, проходить стажування. Під час стажування спілкується з іншими колегами. Потім є тестовий період, під час якого ми контролюємо всі моменти. Таким чином на виході ми отримуємо психологічний портрет людини, і знаємо, з ким працюватимемо, — пояснює Павло, який відповідає за рекрутинг. – Але шукати людей дуже важко. Із 50 охочих виходить десь 10 співбесід. Якщо із них бодай 2-3 стануть успішними – це велике щастя».

Підприємці кажуть, що за весь час роботи не було жодного випадку крадіжок. Негативні моменти бувають пов’язані із тим, що іноді покоївки можуть щось пошкодити. На цей випадок у «Чистій хаті» передбачено спеціальний фонд, із якого повертають вартість пошкодженого. 

«Ми перестали звертатися у страхові компанії із такими запитами. Їм дуже важко довести, що шкода була ненавмисна. Процеси затягуються, а людина, як правило, хоче отримати відшкодування тут і зараз. Тому єдине, що ми просимо у покоївок — не боятися розповідати, якщо щось пішло не так: і нам, і клієнтові. У нас під це є спеціально відкладені гроші. Нам важливіше зберегти клієнта, і щоб він потім порадив нас своїм друзям», — розповідають Ілля та Павло.

Кожного клієнта «Чиста хата» просить відповісти лише на одне питання: як вам якість прибирання? Якщо результат нижче, ніж 4 з 5, то з клієнтом зв’язуються та запитують, що ж саме пішло не так. Таким чином вдається постійно контролювати, які відділки працюють добре, а які – не дуже. 

Зараз у Києві працює понад 30 покоївок. У Харкові – близько 15 людей. В Одесі – 7 людей. Ілля розповідає, що в компанії дуже низький рівень «текучки». Багато жінок працює по 3-4 роки. Їхній заробіток коливається від 10 до 30 тисяч гривень на місяць.

Робота на спокійному

Підприємці намагаються уважно ставитися до своїх співробітниць та слідкувати за тим, щоб вони не переробляли. В середньому одна покоївка робить два прибирання на день. Може взяти й більше – але це залежить від бажання самої працівниці.

«Коли ми бачимо, що у людини постійно були хороші відгуки, а потім раптом пішов поганий, то розуміємо, що вона просто втомилася. Ми можемо їй навіть про це не розповідати, але зробимо так, щоб вона відпочила. Для нас покоївки – на найпершому місці», – каже Ілля.

Загалом, Ілля та Павло пропагують спокійний підхід до роботи – не заважати людям робити свою справу. Менше переживати почали з досвідом. 

Спочатку робити доводилося все самостійно – приймати замовлення вдень і вночі, адмініструвати сайт, соцмережі тощо. Нових людей наймали вже тоді, коли не вистачало годин у добі.

Головною проблемою виявилася логістика – розпланувати маршрут покоївок таким чином, щоби вони все встигли та не втомилися. Із кожним роком це вдається все важче, бо Київ потопає в заторах. 

Зараз у «Чистої хати» є кілька відділків: бухгалтерія, колцентр, таргетологи та CRM, у якій все фіксується. Єдине, що делегувати не вдається – наймання персоналу. Водночас те, що компанія ніколи не намагалася рости максимально швидко, допомогло їй пережити локдаун.

«Завдяки тому, що ми ніколи не хотіли роздувати штат і заробити всі гроші світу, локдаун по нам майже не вдарив. Звісно було непросто, довелося відмовитися від одного підрядника та повністю зупинити SMM, але потім ми все повернули. А от якби ми були значно більшими – то точно би впали», – згадує Ілля.

Зараз сервіс сконцентрований на розвитку в регіонах. Павло та Ілля не хочуть запускати франшизу, тому під нові філії шукають партнерів, із якими працюють дуже тісно. Водночас вони вважають, що інші міста поки не готові до такого сервісу. Але щоб пришвидшити появу попиту, треба з’являтися там уже зараз.

У планах – відкрити ще одне місто, але цього разу без партнерів, повністю самостійно. Це стане стрестестом для бізнес-моделі компанії, яка вже сформувалася. 

«Наприклад, у Харкові ми поки що не потрібні. Але цей попит точно прийде. І тоді «Чиста хата» буде першою, вже відомим брендом. Власне, так само як ми це зробили в Києві. Так, зараз є сервіси, які в певних процесах нас навіть переважають. Але ми залишаємося бренд-неймом. Усі знають, що все починалося з “Чистої хати”», – каже Павло.