Чому я закрив свій книжковий магазин — власник «Палатки» Олег Шовенко

У 2018 Олег Шовенко відкрив у Києві книжковий магазин. «Палатка» протрималася два роки, змінила три локації і закрилася за кілька місяців до пандемії, залишивши власнику 300 000 грн боргів. Велику історію про Олега Шовенка, його «Палатку» і статус-кво на книжковому ринку XXI століття розповідає медіа Vector. 

Редакція AIN.Business обрала з кейсу головне – чи може локальна книжкова крамниця стати прибутковим бізнесом. 

Що таке «Палатка»

Олег Шовенко захоплювався журналістикою та музичною антропологією. Щоб писати добре, хлопець багато читав і часто відвідував київський книжковий ринок «Петрівка». Шовенко не міг знайти в столиці й половини потрібної йому літератури: «Мені стало соромно за книжковий ринок. І я взявся це виправляти». 

«Палатка» була невеликим атмосферним магазинчиком, де продавали літературу виняткових європейських письменників і філософів. Шовенко сам обирав книги та наймав працівників. 

Пізніше магазин співпрацював із соціальною пекарнею Good bread for good people і кав‘ярнею Kohana Kava – одним словом, був «своїм місцем» для непересічних читачів. 

Навіщо книгарні три мільйони гривень

Стартовий капітал «Палатки» склав близько 30 000 грн. Перші гроші Шовенко попросив у батька. Частина коштів одразу пішла на оренду приміщення, решта – на закупівлю книг. 

Шовенко говорить, що власникам книжкового бізнесу треба запастися грошима не на місяць, а на 7 років уперед. Ці кошти покриють фіксовані витрати: оренду, зарплату, комуналку. 

«Припустимо, у середньому ставка продавця в магазині зараз становить 600 грн на добу. Множимо на 31 день, виходить 18 600 грн – тільки оплата праці. Перша «Палатка» займала близько 70 кв. м — 13 440 грн оренди, плюс 3000 грн на комунальні платежі й незаплановані витрати. Виходить, у середньому на щомісячне утримання невеликого магазину потрібно мати від 35 000 грн. У рік – 420 000 грн, на сім років — 3 млн грн», — підраховує підприємець.

Локація вирішує

Першу локацію Шовенко обрав випадково — під час прогулянки побачив тихе віддалене місце на Бехтерівському провулку, яке здавали в оренду. На тестове відкриття магазину прийшло більше 400 людей, та щодня покупців ставало все менше. Згодом підприємець зрозумів, що локація була невдалою – далеко від пішохідних зон, метро та інших точок тяжіння людей.

«Палатка» переїхала ближче до центру — на Гончара, 4. Там Шовенко зіткнувся з іншою проблемою – лендлордами. Власники нерухомості в центрі столиці просять великі гроші, плюс з ними треба узгоджувати кожну деталь у редизайні. Та підприємець таки знайшов вигідну пропозицію – 140 кв. м за 48 000 грн на місяць.

Продажі збільшилися втричі, але з часом підтримувати бізнес ставало все важче. Пекарня й кав’ярня відмовилися від суборенди, Шовенку не було чим платити за приміщення. 

«У найкращі дні я отримував з продажів в середньому $1000-1500 на місяць, при цьому ще працював копірайтером-фрілансером і практично все вкладав у магазин», – згадує Олег.

Чим усе закінчилося

Улітку 2019 «Палатка» перемістилася в ресторан Urban Space 500, де певний час працювала доволі успішно. Утім, тоді Олег уже усвідомив, що книжковий бізнес навряд чи забезпечить йому стабільне життя. До того ж, з’явилася інша робота. Зараз Шовенко займається видавничими проєктами Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

Останній день роботи магазину — 30 січня 2020 року. За кілька тижнів до закриття «Палатка» влаштувала великий розпродаж з 50% знижкою, але навіть він не допоміг продати все. Частина книг пішла на полиці Шовенка, решта – у бібліотеку Меморіального центру.  

Висновки

Магазин закрився рік тому, але в Шовенка ще досі є 300 000 грн боргів. Досвід відкриття локальної книжкової крамниці допоміг йому усвідомити кілька речей:

1. «Ніяка якісна література, тусовки, танці, п’янки не врятують ваш бізнес, якщо він розташований у незручному місці».
2. В Україні, на відміну від Європи, локальні книжкові ініціативи міська влада не підтримує фінансово. Через це такі, як «Палатка», не виживають у столиці — просто не вистачає грошей на їх утримання.
3. «Якби я відкривав магазин зараз, я б не морочився з інтелектуальною та оригінальною літературою. Я би продавав фентезі й нон-фікшн – це 80% від книг, які реально читають в Україні. Тоді в 2018 я цього не знав, точніше, не звертав уваги на те, що читають люди в транспорті й на вулиці».
4. Електронні книги розширюють книжкову індустрію, а не витісняють друковані. «Та при цьому є книги, які завжди повинні залишатися в паперовому вигляді. Наприклад, Тора».
5. «Для мене робота з «Палаткою» була безцінним досвідом, але якщо зараз хтось запитає в мене, як відкрити свій книжковий магазин, я буду всіляко його відмовляти».