Як лідери, новатори та візіонери перемагають у житті — уривок із книги «Змінюючи правила гри»

У видавництві «Віват» виходить український переклад книги Дейва Еспрі «Змінюючи правила гри. Як лідери, новатори та візіонери перемагають у житті». У ній автор радить як позбутися страхів, перестати зациклюватися на негативному досвіді, мати здоровіший сон, вийти за межі шаблонів мислення і пропонує ще безліч перевірених способів, як поліпшити самопочуття та продуктивність. AIN.Business публікує уривок з книги.


Щастя не приходить з багатством, але багатство може прийти зі щастям

До найвагоміших фактів, які я дізнався від успішних людей, належить те, що ані заможні підприємці, ані університетські професори — ніхто не назвав серед перших трьох пріоритетів збагачення. Просто для таких впливових людей гроші — не винагорода. І хоч чимало моїх гостей накопичили великі статки, то був лише побічний ефект від реалізації їхніх завдань і самовдосконалення. Справді, приборкуючи основні інстинкти та знаходячи істинне щастя, людина вивільняє гігантські обсяги енергії, яку можна використати, щоб досягти більшого успіху та багатства.

На цю науку в мене пішов не один рік. У дитинстві я повісив у своїй кімнаті плакат із написом «Бізнес — це гра, а твій виграш вимірюється грошима». Тепер я здригаюся, пригадуючи це, бо знаю, що бізнес — це не гра. Це мистецтво, це майстерність, а успішність вимірюється впливовістю.

Ваша команда покладається на спільну справу, щоб мати на що жити, харчуватися, забезпечувати свої родини; клієнти вірять, що ви зробите все, про що скажете, і надасте послуги, які коштують більше, ніж берете за них. Якщо для вас це гра, то ви точно програєте.

Роками я гнався за грошима і що більше зусиль докладав, то нещаснішим почувався. Заробіток не робив мене щасливим, бо гроші на це не здатні. Згодом я обміркував усе й дійшов висновку, що мої основні потреби задоволені, а рівень життя — досить непоганий. Тоді я почав допомагати іншим, бо саме це й дає справжнє щастя.

О, ця неоціненна мить, коли вам дивляться в очі й дякують за те, що ви зробили чиєсь життя кращим! Фінансова винагорода теж не забарилася. Набагато заможніші за мене люди також не вважають гроші за пріоритет. Вони знають, що гроші приходять, коли людина щаслива, а не навпаки. Звісно, можна заробити гроші — і досить чимало, — відбираючи хліб в інших або роблячи щось нестерпне. Однак, поки вам є що їсти, повірте: воно того не варте.

Закон № 32: щастя можна оцінити

Коли основні потреби задоволені, зосередьтеся на чомусь піднесеному й важливому для вас. Гонитва за грошима не дасть щастя чи насолоди, якщо ви маєте достатньо, щоб не боятися завтрашнього дня. Тож, закасуйте рукави: спершу спорудіть будинок, а потім фарбуйте огорожі.

Якщо є хтось, хто знає, що робить людину щасливою, то це монах і вчитель дзен-буддизму Ґенпо Роші. Понад сорок п’ять років тому сталися події, які спричинили його духовне пробудження. Відтоді Ґенпо присвятив життя, допомагаючи іншим зрозуміти власне «я», завдяки чому розвивався й сам. Він стверджує, що є базовий стан щастя, який не залежить від жодних умов.

Умовне щастя, навпаки, залежить від зовнішніх факторів. Воно полягає у твердженні «Я буду щасливий, коли…» Я буду щасливий, коли зустріну саме ту людину. Я буду щасливий, коли отримаю підвищення або хоча б аванс. Роками я гнався за цією формою щастя. Мене самого це вражає, але, заробивши у двадцять шість років 6 мільйонів доларів, я сказав другові, який тоді теж несподівано розбагатів: «Я буду щасливий, коли матиму десять мільйонів». Два роки по тому я втратив усі зароблені кошти і, звісно, зазнав неабиякого стресу, але моє відчуття щастя (чи радше його відсутність) ні на йоту не змінилося.

Перебуваючи в такому стані пошуку, який інколи називають розумовою настановою на брак чогось, ми ніколи не зможемо стати по-справжньому щасливими, адже зосереджуємо увагу на тому, чого в нас немає. Щастя — це завжди прив’язана до мотузочки морквина. Щоб відчувати його, потрібно відчувати вдячність за те, що маєте. Ґенпо говорить: відколи усвідомив, що має достатньо грошей, припинив за ними гнатися. Ґенпо не став багатієм, але йому на все вистачало.

Я спілкувався із Шазі Вісрам — засновницею й гендиректоркою компанії Happy Family, яка спеціалізується на виробництві органічного дитячого харчування і яку продали за 250 мільйонів доларів. Шазі цього вистачило б, щоб відійти від справ та розкішно жити. Проте вона каже, що заробила гроші, але не здобула права бути щасливою до кінця життя. А от змогу не перейматися через фінансові питання вона таки отримала (якщо тільки не втратить зароблене).

Шазі — донька іммігрантів. Перші сім років життя вона провела в кімнаті мотелю в Алабамі, тому можливість більше ніколи не хвилюватися через гроші стала дуже привабливою перспективою. Шазі стверджує: іммігранти та їхні діти ніколи не забувають, як це — голодувати. Це закарбовано в їхній генетичній пам’яті.

Отримавши достатньо, Шазі дуже боялася, що колись матиме замало, і це спонукало її захищати свій капітал за будь-яку ціну. На одному її плечі сидів цей страх, а на другому — амбіції працьовитої людини, яка вірить у чарівну силу самостійного створення можливостей. Бажання ризикнути всіма грошима, щоб подвоїти, потроїти чи навіть збільшити їх у чотири рази, часто загрожувало фінансовій безпеці Шазі.

Щоб уникнути ризику, вона примусила себе зосередитися не на успіху, а на радості. Скуштувавши страву з назвою «успішність», завжди хочеш ще і ще, але це не скінчиться ніколи. Шазі радить присвятити деякий час, щоб поліпшити правила своєї гри. Зосередьтеся не лише на накопиченні успіху у формі відзнак або грошей, а на колекціонуванні радісних митей.

Шазі також радить після великої перемоги залучати нематеріальні активи. Для неї це час, енергія, креатив. А ще — здатність долати складні виклики та не ризикувати частиною капіталу, прагнучи придбати акції. (Для мене велика честь, що моя компанія серед тих, у чий успіх вона вірить.) Шазі радить розвивати дисциплінованість і розважливість, щоб зберегти гроші. Інвестуйте мудро й дотримуйтеся правил.

Знайдіть надійного фінансового радника, який розумітиме, як розпорядитися коштами, і допомагатиме вам зважувати ризики вкладень і нових угод. Такі ризики можуть здаватися нульовими, і це нормально. Ви, мабуть, не здатні визначити, як правильно використати активи — навіть найдрібніші, — бо йдеться про ваші гроші.

Прагнути розбагатіти нормально. Просто переконайтеся, що для вас щастя та гроші — це не те саме.

План дій

  • Перестаньте шукати кращого життя, якщо ваші базові потреби задоволені. Гроші не зроблять вас щасливішим. До речі, який дохід задовольнить ваші потреби?
  • Що ви зробили б, якби завтра отримали вдвічі більшу суму?
  • Саме це, мабуть, і робить вас щасливим! Відтепер приділяйте цьому більше часу.
  • Якщо вам поталанило мати скромний капітал, бережіть його як зіницю ока. Попросіть про допомогу в розпоряджанні ним і залучайте нематеріальні активи, щоб досягти оплати не доларами, а радістю.
  • Зосередьтеся на мандрівці, а не на пункті призначення. Якщо вас не захоплює процес, то результат не зробить вас щасливішим.

Закон № 33: багатство — симптом щастя

Щасливі люди завжди залучені, продуктивні та успішні. Ви маєте негайно зосередитися на тому, що робить вас щасливими, бо воно відкриває новий рівень для потенціалу в будь-якій галузі. Коли ви щасливі, набагато легше змінювати обставини, довкілля, а може, і весь світ.

Щасливі люди успішніші за тих, хто почувається не таким задоволеним. Це твердження може здатися перебільшенням, але це правда. До речі, щасливі люди в середньому на 31 % продуктивніші за колег, їхні прибутки від продажів на 37 % вищі, а робота втричі оригінальніша.  

Дослідники пов’язують ці відмінності з силою позитивного мислення. Щасливі люди більш оптимістичні, а усвідомлення власних можливостей призводить до масштабніших успіхів.

Однак щастя не прив’язане лише до особистого успіху. Щасливі люди більше заробляють як собі, так і підлеглим. Дослідження Gallup Healthways показало, що працівники, мало задоволені життям, залишаються вдома в робочі дні в середньому на 1,25 дня на місяць більше, ніж їхні щасливі колеги. А це вже втрата п’ятнадцяти днів на рік. До того ж дослідники виявили, що прибуток крамничок, працівники яких задоволені життям, на 21 долар на 1 м2 приміщення більший за прибуток інших крамниць (з урахуванням додаткових доходів у 32 мільйони доларів).

Напевне, ніхто не знає про зв’язок між щастям і продуктивністю більше, ніж Вішен Лак’яні. Згідно з дослідженням Great. Place to Work Institute, його компанію Mindvalley офіційно визнано серед найкращих робочих місць. Вішен каже, що щастя — це паливо, яке допомагає швидше досягти мети.

Багато людей нехтують цим пальним, вважаючи, що стануть щасливими, коли здобудуть бажане. Вони почуваються виснаженими й нещасними, адже не відокремили відчуття щастя від своєї мети. Вони чекають, коли дістануться місця призначення. Як сказав би Ґенпо, такі люди перебувають у пошуку. Однак щойно ви усвідомите, що щастя можна віднайти під час мандрівки, усе миттю змінюється.

Вішен стверджує, що всі кінцеві цілі можна поділити на три категорії. У першій те, що ви хочете відчути на власному досвіді. У другій те, як хочете стати кращою людиною. Третя категорія містить те, що хочете зробити, щоб залишити слід у світі. Коли ви вибираєте практичні цілі, Вішен радить певний час поміркувати, зважуючи кінцеві.

Роблячи це, ви перестаєте думати про мільйон доларів, хоч він усе одно може бути вашим. Вішен пояснює, що фокусування на кінцевій цілі вмикає креативність, яка допомагає досягти більших успіхів. Міркуючи в такий спосіб, ви уникаєте пастки, у яку потрапляють чимало мільйонерів, що мають неземні багатства, але водночас ненавидять своє життя. Вони припустилися помилки, зосередившись на поточних цілях, і, як наслідок, пожертвували кінцевими.

Переглянувши перелік своїх цілей, Вішен вирішив повністю відійти від справ в одній із компаній, бо вона робила його нещасним. Він продав усі акції, визнав поразку й пішов. І відразу ж відчув полегкість. Далі Вішен вирішив започаткувати фестиваль, який назвав «Диво-фест» (Awesomeness Fest). Коли йому спала ця ідея, Вішен чудово розумів, що вона не дасть жодного зиску. Однак він відчував, що мусить зробити це. Той фестиваль відповідав його кінцевій цілі. Сьогодні «Диво-фест» серед найкращих Вішенових проєктів. Тисячі людей щороку відвідують його, щоб побувати в прекрасній місцині й навчитися чогось від неймовірних наставників. Вішен ніколи не вносив це до свого плану, але, створивши перелік кінцевих цілей, знайшов шлях до успіху та щастя.

 План дій

Відповідаючи на запитання, визначте поточні цілі, щоб зро- зуміти кінцеві:

  • Що я хочу пережити?
  • Як я хочу розвинутися?
  • Як я хочу змінити світ довкола?

Закон № 34: менше маєте — більше досягаєте

Певна кількість речей потрібна й цінна, але суспільство програмує нас на те, щоб ми повірили, що речі можуть зробити нас щасливими. Істина протилежна: ви станете щасливішими та продуктивнішими, позбувшись неважливих речей і звільнивши місце для того, що має значення.

Джошуа Філдс Міллберн — справжній мінімаліст, який допоміг понад двадцятьом мільйонам людей спростити життя, — здійснює просвітницьку роботу через подкаст, вебсайт, книжки та документальні фільми. Однак лише кілька років тому його життя було геть іншим.

Як каже сам чоловік, він був успішний у вузькому розумінні цього слова. Проте Джошуа мав зайву вагу, кепські стосунки з коханою жінкою й не відчував пристрасті до того, що робив, хай навіть і досяг фінансового добробуту. Джошуа відчував, що не розвивається й нічого не дає світові, тобто в його житті не було двох із трьох Вішенових кінцевих цілей. Натомість Джошуа зосереджувався на так званих досягненнях.

У нашій культурі це означає накопичення, як він каже, «трофеїв успіху» — речей. Джошуа жив у великому будинку, у якому було більше ванних кімнат і телевізорів, ніж людей, які ними користувалися. Він мав кілька розкішних машин, повні шафи дорогого одягу й комори, напхом напхані тим, що, на його думку, мало зробити його щасливим. Однак замість успіху Джошуа відчував спустошеність, тривогу й перевантаження. Він багато заробляв, але витрачав ще більше. Так Джошуа заліз у шестизначний борг і почувався в пастці, пригнічений його вагою.

Менш ніж за місяць відійшла в інший світ мати Джошуа, а його шлюб розпався. Ці дві події змусили чоловіка роззирнутися навколо й переглянути життя. Так він натрапив на ідею мінімалізму. Джошуа запитав себе: «Як змінилося б моє життя, якби я мав менше?»

Відповідь була несподівана: він міг би поліпшити здоров’я, більше часу приділяючи собі. Він міг би витратити вільний час на стосунки і, зрештою, звільнити кімнату для проєкту, який завжди прагнув реалізувати. Тоді Джошуа зрозумів, що весь цей час використовував речі як бар’єр, відгороджуючись від вразливості та ризиків.

Джошуа почав з того, що перебрав усі свої речі й повикидав більшість із них. На думку чоловіка, це змусило його більше цінувати те, що лишилося. Тепер Джошуа інколи перевіряє правильність своїх дій, вибірково позбавляючи себе певних речей, щоб дізнатися, чи справді вони мають для нього якусь цінність. Наприклад, може місяць жити без мобільного телефона чи домашнього інтернету.

Повертаючи ці невеличкі розкоші у своє повсякдення, Джошуа використовує їх не так часто й цілком усвідомлює потребу в них. Він бачить, як ці речі поліпшують життя, але водночас і не забуває, що вони забирають дорогоцінний час та енергію.

Зрештою, завдяки мінімалістичному підходу Джошуа зміг звільнити в житті місце для найважливішого — і це, звісно, зовсім не речі. Щоб і вам допомогти звільнити місце, Джошуа радить почати з малого. Протягом тридцяти днів позбавляйте себе однієї речі щодня. Зрештою, ви точно позбудетеся понад 30 предметів, бо коли починаєш ритися в шухлядах та на полицях, набираєш інерцію.

План дій

  • Візьміть зобов’язання протягом наступних тридцяти днів по- збуватися щонайменше однієї речі на день.
  • Перебираючи пожитки, запитуйте себе: «Чи справді ця річ цінна для мене?»
  • Спробуйте вибірковість, позбуваючись речей і зобов’язань, які постійно змушують вас робити вибір.
Залишити коментар

Коментарі | 0

Пошук